Днями відзначатимемо День працівників освіти – свято, яке звільняє від буденності й допомагає осягнути найголовніше у житті. Кожен з нас згадує свого Вчителя – того, котрий долучив до книги, запалив іскорку знань, був старшим другом і порадником, кому ми зобов’язані своїми життєвими і професійними перемогами.
Півтора місяця тому до роботи приступив новий очільник відділу освіти Жовківської РДА. Якою бачиться сьогоднішня освіта в загальному, про плани та перспективи запитуємо новопризначеного керівника Михайла Стефановича КОВАЛЯ.
— Михайле Стефановичу, ще донедавна Ви були звичайним сільським директором, а сьогодні — керівник усіх освітян району. Чи сподівалися на такий віраж у кар’єрі?
— Якщо чесно сказати, то ні. Усе сталося, як сталося. 1986 року, після закінчення Дрогобицького педагогічного інституту, за часів розподілу, направлений був у Нестерівський район. Розпочинав свою трудову кар’єру в с. Боянці вчителем трудового навчання. У 94-му перевівся на таку ж посаду у Жовківську ЗОШ № 1. Далі працював декілька років інженером з охорони праці відділу освіти. І п’ять років очолював Туринківську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів. Так що вчительський послужний стаж трішки є. Усі ці роки були присвячені педагогічній діяльності, не відступав від неї ні на рік.
— Розкажіть, чому Ви стали педагогом. Як складалася Ваша життєва стежина до цього?
— Стати педагогом, мабуть, була мрія ще з учнівської парти. Мене вчили дуже кваліфіковані і добрі педагоги. Тому і вибрав я своєю професію вчительський труд. А Дрогобицький педінститут знаходився на теренах нашого міста, вступив так, як хотів – дуже любив креслення. Навчання мені дуже подобалося.
— Ви були успішним студентом?
— Вважаю, що так. Коли навчання захоплює, то, мабуть, воно і є успішним.
— Маєте якийсь власний «рецепт» успіху? Що, вважаєте, є його запорукою?
— Працювати, заохочувати й захоплювати дітей. Дарувати хороші моменти. Відповідно, усмішку, любов. І це люди відчувають, зразу стає приємно на душі. Усе це не є легким. Думаю, що це і є один з тих «рецептів». Якщо вчитель, навчаючи дитину, заохочує і відчуває відповідну віддачу, — це великий плюс.
— Ви очолили освітянську ниву, районну. Звичайно, тут масштаби дещо інші. Що було найважче, з чим Ви зіткнулися на перших порах?
— Перші дні взагалі було дуже важко. Чому? Мабуть, тому що мене призначили 15 серпня. Виникли і господарські питання, і кадрові, які постали перед початком нового навчального року. Поступово, поступово все воно налагоджується, вирішується. Але проблеми знову виникають, уже нові, адже район дуже великий, закладів освіти є надзвичайно багато. Галузь освіти в районі, мабуть, найбільша (майже 12 тисяч тільки школярів).
— Чи потребує змін освітянська господарка району?
— Щодо господарки, скажімо, вона не так потребує змін, як потребує оновлення і капіталовкладень. На сьогоднішній день це найболючіше питання. Зрозуміло, що матеріальна база шкіл, самих установ, усієї шкільної інфраструктури потребує великих капіталовкладень. В останні роки, ми усі знаємо, як важко надавалося нашим бюджетом фінансування. Тому сьогодні необхідно оновлювати самі будівлі, зміцнювати матеріальну базу шкіл. Тому що час сьогодні такий.
— На яку ланку найбільше треба звернути увагу, як Ви вважаєте?
— На мою думку, тут потребують нагального вирішення почергово усі ланки освітянської господарки. Починаючи від дошкільної освіти і завершуючи вищими учбовими закладами, які функціонують у нас в районі. Тому що, коли дитина приходить у перший клас, вона практично вже має бути підготовлена до школи. Сьогодні дуже багато є роботи з дошкільними установами. Десь вони були закриті, десь їх взагалі немає. Ми створюємо групи підготовки п’ятирічок до школи. Це дуже великий плюс на сьогодні. Відповідно, початкова школа потребує свого запровадження державного стандарту, середня ланка має свої вимоги і старша, зрозуміло, свої. Зараз ми відчуваємо трішки відплив учнів після закінчення дев’ятого класу.
— Куди?
— У ліцеї, коледжі, технічні заклади. В цьому, на мою думку, великий вплив має ЗНО, не усі мають охоту його здавати. Дехто орієнтується уже на виборі своєї професії. Можливо, це є найкращим варіантом. Бо не усі діти мають задатки, для того, щоб закінчувати одинадцятий клас. І якщо за цей час вони здобудуть відповідний фах, ставши спеціалістом в тій чи іншій галузі, це буде більший плюс для держави. Адже молодих спеціалістів нам потрібно більше.
— Як Вас зустріли працівники районного відділу освіти?
— Я думаю, що добре. Бо після представлення мені було приємно бачити їхні щирі, позитивні усмішки, гарні напутні слова вітань.
— Скажіть, будь ласка, чи думали Ви над продовженням будівництва Жовківської ЗОШ № 2?
— Так, ця добудова би вирішила багато питань, у галузі дошкільної освіти, насамперед. Звичайно, все впирається в фінансування, але ми будемо шукати резерви для подальшого будівництва. Бо чим довше будівля буде стояти під морозом, дощем, палючим сонцем і так далі, тим більше вона буде руйнуватися, і тим важче буде здійснювати продовження будови.
— Бажаємо успіхів у всіх Ваших непростих діяннях. Дякуємо за бесіду.
Розмовляли
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ,
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
