Головна Історія Історія трьох помилок

Історія трьох помилок

47
0

Помилки бувають різні. Є непоправні, а є й такі, що їх легко, при бажанні, виправити. Саме про такі йдеться нижче.

Помилка перша. На відстані близько 400 км від Рави-Руської у центральній Польщі, над р. Равкою, вже майже 800 років розташоване місто Рава-Мазовецька (населення понад 17 000) — центр Равського повіту, колишня столиця Равського князівства, Равського воєводства, королівське місто корони Польського королівства. В історичних джерелах під назвою Рава перший раз з’являється у 1228 р. 1321 р. отримала міські права і стала столицею Равського князівства. У 1462 р. король Польщі Казимир ІV Ягеллончик включив князівство до Корони, створивши Равське воєводство, столицею якого зробив Раву. У 1924 р. Рава стала Мазовецькою (від Мазовше — назви історичної області Польщі) з метою відрізнення від Рави-Руської, яка в складі Східної Галичини влітку 1919 р. була спочатку загарбана Польщею, а рішенням Ради послів держав Антанти від 15 березня 1923 р. передана цій державі. Нині поляки ставлять питання про зняття додатку Мазовецька, оскільки відпала потреба відрізнення: Рава-Руська в складі іншої держави — незалежної України.
Близько 1604 р. на Червоній Русі, а точніше на вільних землях села Кам’янка (Волоська), власник сіл Забір’я, Річок і частини містечка Угнева, равський каштелян (з Мазовшу, призначений королем у 1598 р.) Вавжинець Тшцінські заклав нове місто Раву, назвавши його так іменем родинного гербу «rawa». У 1830-1840-х роках у його назві спочатку на мапах, а потім у працях, з’явився додаток Руська, як підтвердження того, що розташоване на руській (українській) землі.

У 2010 р. мерія Рави-Руської вирішила гучно відзначити … 555-річчя міста. На замовлення організаторів ювілею Центральний державний історичний архів України у Львові підготував і передав Львівському обласному державному архіву добірку з 35 документів (розміщені в інтернеті). Серед них два документи, які нібито засвідчують дату заснування нашої Рави (близько 1455 р.): 1) привілей короля Казимира Ягеллончика від 8 грудня 1462 р., який звільнив равських равчан від підводового (обов’язок постачати підводи для державних потреб — Я. С.) і надав їм хельмінське право (різновид магдебурзького права — Я. С.);
2) указ короля Сигізмунда Августа від 13 травня 1555 р. про надання привілеїв місту Раві. Здавалося б, все правильно (принаймні, так вважали замовники документів). Але не відповідає дійсності. Привілей звільнив міщан від податку, указ надав місту привілеї, але …міщанам равським і місту Раві, що на Мазовшу. Тепер все правильно. Архівні документи знайшли своїх адресатів.

Помилка друга. У травні 1930 р. у Раві-Руській відкрив свою адвокатську канцелярію правник Данило Богачевський (1890-1985). Працював тут до 1944 р., очолював кілька українських товариств. Згодом емігрував до США. У 1975 р. у Торонто опублікував свої спогади «На возі і під возом», третина яких присвячена життю й діяльності автора мемуарів у Раві-Руській. На сторінці 94-й читаємо: «Рава-Руська — це мале провінційне місто, мало воно близько 12 тисяч мешканців, у тому яких 75 % жидів, 15 % українців, а 10 % поляків (це з пам’яті, дані перепису 1921 р. дещо інші — Я. С.). Але й вона мала свою історичну минувшину (т. зв. «скарб равський»)». Після першого читання спогадів я намагався дізнатися, що то за скарб. Результат був нульовий. Ні у фондах львівських архівів, ні в опублікованій літературі про Раву-Руську не знайшов жодної згадки про цей загадковий скарб. А виявилось, що ніякий він не загадковий. Відповідь була прозорою: вона крилася в історії Рави, що на Мазовшу. Отже, і я допустився помилки: не там шукав.

У 1562 р. сейм у Пйотркові (місто в центральній Польщі) визначив цю Раву місцем перебування скарбової комісії для кварцяного війська, у зв’язку з чим у равському замку переховувався так званий равський скарб для потреб сформованого королем Сигізмундом ІІ Августом елітного кварцяного війська (військо, яке утримувалось за рахунок 4-ї частини (кварти) прибутків від королівських маєтків (ширше стаття в інтернеті Skarb rawski).

Помилка третя. У 1920-1930-х роках парохом церкви св. Юрія у Раві-Руській служив Антін Твердохліб (07.06.1883, м. Поморяни Золочівського повіту — 24.03.1941 р., с. Смільник, Польща) 14 квітня 1922 р. у Кам’янці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька на Львівщині) членами Української військової організації був убитий український поет і перекладач, громадсько-політичний діяч Сидір Твердохліб. (09.05.1886 р., м. Бережани, Тернопільська область). Мотиви вбивства досить суперечливі, донині не з’ясовані.

У 1956 р. у Мюнхені видав свої спогади «Львів — місто моєї молодости» у ІІІ частинах український педагог, діяч «Просвіти», мемуарист Степан Шах (1891-1978). У ІІІ частині (с. 146-148) подається біографія С. Твердохліба, де на її початку читаємо: «Сидір Твердохліб, син пароха з Рави-Руської». Коментарі, як кажуть, зайві. Досить подивитися на дати народження однофамільців.
Отакої! Вік живи, вік учися …

Ярослав СЕРКІЗ,
краєзнавець