Головна Історія Що ти навіки звешся РУСЬКА РАВА!

Що ти навіки звешся РУСЬКА РАВА!

870
0

Таким пафосним акордом завершив свій вірш волинський поет Петро Мах (1934-2011), коли у 1957 р. гостював у свого однокурсника Івана Ейфлера і… закохався у наше місто. В місто з цікавою і багатою історією, з прекрасною назвою із загадковим словом «Рава» і древнім національним додатком «Руська» (ми давно українці, але ще давніше були «руськими», «русами», «русинами»).

Про Раву-Руську написано чимало, в тому числі «Замок над прірвою» Тихона Лещука, «Рава-Руська прикордонна» Сергія Лемехи та Ігоря Матвійчука. Але наукової, об’єктивної історії міста, на жаль, сьогодні не маємо. Та хочеться вірити, що вона буде написана незаанґажованими професійними дослідниками. Цією публікацією роблю спробу закласти маленьку цеглинку у велику історію славного міста.

Спочатку про дату заснування міста. Майже всі, хто пише про наше місто, безапеляційно і бездоказово стверджують: уперше в документах Рава-Руська згадується у ХV ст.; першу письмову згадку про Раву зафіксовано істориками у польських хроніках ХV ст.; перша літописна згадка про Раву-Руську відноситься до 1455 р.;., достеменно відома дата заснування Рави-Руської — 1455 р.

Скажемо відразу, що на сьогодні невідомі ні хроніка, ні літопис, де б згадувалася наша Рава. Про дату заснування — близько 1455 р. — є лише припущення. Польський історик, хроніст Міхал Балінський (1791-1860) у праці «Старожитна Польска» (т. 2, ч. 2, стор. 1227), виданій у Варшаві у 1845 р., в статті «Рава-Руська» пише: «Можливо (тут і далі — курсив мій — Я. С.), що князь белзький (белзьким став у 1442 р.) і мазовецький Владислав, заснував місто близько 1455 р. і назвав його іменем свого володіння Рава на Мазовшу. Брак письмових доказів не дозволяє щось певного говорити про права, долю чи стан цього міста». У ІХ томі 16-томного польського географічного словника, виданого у Варшаві 1888 р., на стор. 561 читаємо: « Про початки Рави-Руської невідомо нічого конкретного…». І далі цитується припущення про заснування  міста, висловлене М. Балінським. Отже, маємо лише бездоказове (брак писемних джерел) припущення.

Про назву міста в першій частині — Рава. У згаданому ІХ томі Географічного словника в статті про Раву на Мазовшу (додаток Мазовецька місто отримало у 1924 р для розрізнення з українською Равою) на стор.551 автор статті  про Раву-Руську пише: «Назва міста, будучи одночасно назвою гербу (заснований в ХІ ст., мав також назви Равич, Равіта використовувався як в Польщі, так і в Литві, Русі і Росії. Лише у Польщі ним користувалося 462 родини — Я.С.) і старої назви роду, вказує на те, що поселення завдячує свійпочаток Раві – там, колонізаторська діяльність яких простягалася далеко на північний схід до Вепра (річка у Східній Польщі — Я. С) і Тисьмениці (притока Вепра — Я. С.). Село Стара Рава в Скернівецькому повіті над річкою Равкою, близько 14 ст., на північ від міста Рави (перша писемна згадка про це місто датується 1229 р. — Я. С.), також розташованої над річкою Равка, може служити як слід напрямку, в якому вони (Равіти — Я. С.) просувалися, а забуте містечко Рава-Любартівська і Рава-Руська  можуть бути пам’ятками поширення Равітів на східних землях». З цієї версії випливає, що войовничий рід Равітів на завойованих землях засновував нові населені пункти або перейменовував уже існуючі і називав іменем свого гербу — Рава. Львівський історик, професор, доктор історичних наук, співавтор монографії «Історія Польщі» Микола Крикун вважає, що це не що інше, як легенда. В польській історіографії (крім Географічного словника) немає жодної згадки про колонізаторську діяльність роду Равітів.

Про значення слова «Рава». В староіндійській мові санскриті воно означає «звук», «рев», «ревіти», в литовській — «гірський потік», у латвійській — «стояча вода, калюжа, болото». У моєму запитанні до журналу «Українська мова в школі» (1963 р..) «Якого походження слово Рава у назві міста Рава-Руська?» серед інших наводиться тлумачення польського філолога та історика культури Олександра Брюкнера (1856-1939), який вважає, що назва Рава походить від “рыти” так, як слава від “слыти”. А от у французів це слово перекладається як «рів».

Багатозначне слово «рава», крім населених пунктів у Польщі, знаходимо на географічній карті світу. Село в Болгарії, два села в Естонії, селище у Латвії, село в Румунії,  річка в Польщі, річка на півдні Італії, річка в провінції Пенджаб, Пакистан, острів у Хорватській частині Адріатичного мо-ря, острів  у Південно-Китайському морі — всі вони мають назву «Rava» або «Rаwa». Є прізвища з цим словом, так називається плем’я в Індії і навіть індійська манна крупа та страви. Зрештою, маємо двійника на канадській землі. Тут,  в окрузі Росборн, провінції Манітоба, наші земляки в пошуках кращої долі на початку ХХ ст. заснували містечко Руська Рава.

Про додаток  — Руська. Додаток з’явився щойно у 1820-1830 роках. На  карті Г. Л. Боплана (ХVІІ ст.) поруч із давнім сусіднім містом Потелич нанесена Рава (Rava без Руська). А між ними розміщена Равська гора (Rawska Gura) — нині Вовковиця. На карті Ф.фон Міга (1779-1782) — теж ще Рава (Rawa). І на австрійській карті 1824 р. – все ще Рава. А от на картах 1840-1850 років вже — Рава-Руська (Rawa Ruska).

Як відомо, Русь, Руська земля — це назва першої держави на території України, а руси, русини – самоназва українців. А Червона Русь — це історична назва Галичини. Цей термін зустрічаємо в писемних джерелах ХVІ-ХІХ ст. Його вперше вжив венеціанський монах і картограф Фра Мауро на  своїй мапі 1459 р. для позначення земель в басейні ріки Дністер. Термін поступово закріпився в історичній та географічній літературі для позначення території колишнього Галицького князівства (за адміністративним поділом ХV–ХVІІІ ст. — Белзьке і Руське воєводства). Паралельно вживався і термін Галицька Русь.

Іншими мовами слово «Руська»  передається Ruska, Rus’ka, російською «Русская» (замість Руськая), що є підтвердженням безсоромної крадіжки Московією назви української держави «Русь». А назва останньої імперії Росія — ніщо інше, як грецька назва Русі, Руської землі. На жаль, і донині багатьма слово «русская» сприймається як російська. Пригадую випадок, коли на початку 1990-х років приїхав до міста поїздом, вагон зупинився навпроти вокзалу, на фасаді якого викладено великими літе-рами Рава-Руська. В тамбурі вагона готуємось до виходу. Переді мною чоловік поважного віку вигукує: Во, скрізь перейменовують, а тут ні! Запитую: «Що Ви хочете перейменувати?» У відповідь: «Як що? Руська». Довелося  кількома словами пояснити, чому не слід перейменовувати. В інтернеті один «великорос» українського походження ставить питання руба: «Почему до сих пор свидомиты (він ще й словотворець) не переименовали Раву-Русскую в Раву-Украинскую?» Невіглас не тямить, що Руська і є Українська. До речі, Х том відомого Географічного словника подає понад 30 географічних назв з прикметником Руська, Руське. Зміщення поняття з руський на російський забрало  багато людських життів. Під час Першої світової війни мадяри вбивали закарпатців, які називали себе русами, русинами, бо вважали їх агентами Росії. У червні 1941 р.  в селі Дев’ятир бувзастрелений на очах чотирьох дітей селянин, який на запитання німецького солдата: «Рус?» відповів: «Русин».

Тепер про міфи, легенди, створені зайшлими і місцевими претендентами на написання нової історії Рави-Руської. Ось декілька з них: назва міста походить від імені Рава — доньки князя, яка закохалася в українського парубка; місто засноване в у 1664 р. Руська тому, що в ній побував Петро І, а ще тому, що її визволяли «руські». Рава-Руська — містечко, де ратушу зруйнувала людська жадібність (заголовок публікації в інтернеті). Уривок з неї: «Євреї ховали у стінах ратуші золото, замуровували у підвалах. Коли прийшла радянська армія, звісно, що у ратушу не підпустили простих людей. А начальство, радянські офіцерські чини довбали фундамент, стіни. І щось знаходили. Від людської ненажерли-вості, глупоти, вандалізму ратуша завалилась». Як на мене — шедевр сучасної фантастики. Бо ж двоповерхову равську ратушу і навколишні будинки знищили у 1943 р. німецькі окупанти, які вважали, що у підвалах ратуші і поблизьких будинків засіли озброєні євреї. Уродженець Рави-Руської (1929 р.) Степан Горечий (політв’язень,  засуджений за співпрацю з ОУН на 25 років, нині — громадський діяч, живе у Львові) чотирнадцятирічним хлопцем на власні очі бачив, як гітлерівці закладали у вікна підвалів ратуші і довколишніх єврейських домівок скриньки з динамітом…

У повоєнні роки з вікна батьківської хати (Сніжна, 3-А) я бачив, як окремі равчани «нишпорили» по підвалах, зруйнованих німцями єврейських будинків. «І щось знаходили»… А ми, равські хлопчаки, ще довго блукали лабіринтами підірваної ратуші (правда, золота не знаходили).

Але виявляється, що… ратуша чудом збереглася. Якась транзитна мандрівниця вміщує в інтернеті фото унікальної архітектурної пам’ятки — каланчі (з тлумачного словника української мови: каланча — висока спостережна башта на будинку пожежної команди) і категорично стверджує, що це Равська ратуша. Це ж саме роблять й інші дописувачі. В інтернеті під рубрикою «Зображення для запиту рава-руська ратуша» вміщено шість фотографій башти у різних ракурсах. У Вікіпедії в довідці «Рава-Руська ратуша» читаємо: «Одна з небагатьох  уцілілих внаслідок пожеж і двох воєн архітектурних пам’яток м. Рави-Руської… Ратуша, яка стоїть у центрі міста по вул. Грушевського, не є ратушею (?) у прямому сенсі слова. Справжня міська ратуша (вміщено фото — Я. С.) стояла на площі Ринок (теперішня Вічева). Після приходу радянської влади та під час Другої світової війни головна (?)  ратуша була знищена. Тому тепер неофіційною (?) ратушею вважається колишня пожежна вишка (?). Чистої води словесна еквілібристика! Як зрозуміти, що ратуша не є ратушею в прямому сенсі слова? Якщо зруйнована ратуша була головною, то існували ще інші? І що таке неофіційна ратуша? А збережена каланча була ще звичайною вишкою? Шановні дописувачі, візьміть у руки будь-який словник іншомовних слів, де чорним по білому написано: ратуша (поль. ratusz, з нім. від Rat — рада і Haus — будинок) — орган місцевого самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений.

Ще першокласником Рава-Руської СШ №1 у далекому 1944 р. мені пощастило підніматися по сходах пожежної вежі на балкон і милуватися панорамою міста (батько, дядько і тесть працювали пожежниками). На цьому балконі пожежники в минулому, коли ще не було телефонів, цілодобово чергували, щоб бачити, в якому місці виникла пожежа.

Повертаючись до питання про дату заснування Рави-Руської, можемо говорити, що на сьогодні маємо дві версії-припущення, не підтверджені документами чи джерелами. Є підстави сумніватися в тому, що місто засноване близько 1455 р. белзьким і мазовецьким князем Владиславом. У праці польського дослідника Пшемислава Домбковського «Адміністративний поділ Руського і Белзького воєводств у ХV ст. з картою» (Львів,1939 р.) на стор. 353  вміщена карта, на якій позначена річка Рата, але… на ній нема жодного населеного пункту. Не зустрічається топонім Рава і в текстовій частині праці. А на карті позначені села Гребенне та Кам’янка-Волоська, які в той час вже існували.

Відомий польський історик, літописець Ян Длугош (1415-1480) у працях, де описує наші місцевості, часто згадує місто Потелич, але в них нема жодної згадки про Раву. Не підтверджують згадану дату і сучасні польські дослідники. Натомість обстоюють іншу, значно пізнішу. Сучасний польський біолог, мандрівник, краєзнавець Гжегож Ронковський (Rąkowski, 1954 р.н.) у 2007 р. видав путівник Ziemia Lwowska, де на стор.140 пише: «Раву заклали близько 1604 року відразу як місто Тшцінці (Trzcincy); назва місцевості походить від родового гербу “Рава”. Варшавський історик, професор Інституту археології та етнології Анджей Янечек у праці, присвяченій історії Белзького воєводства (існувало у 1462-1772 рр.) другої половини ХІV — ХVІІ ст. вміщує 23 карти цього воєводства. На картах ХV і ХVI ст. Рава не позначена. Вона нанесена на карті початку XVII ст. і віднесена до міст з невеликою кількістю будинків. Професор А. Янечек пояснив автору цих рядків, що, відносячи час заснування Рави на Червоній Русі до початку ХVІІ ст., він користувався працею відомого польського історика єврейського походження Мавриція Горна (1917-2000) — «Міський колонізаторський рух на Русі Червоній у 1501-1648 рр.», в якій автор наводить аргументи, які засвідчують, що Рава була заснова-на на початку ХVII ст.:

— 1617 — згадка, що батько Якуба Тшцінського (Trzcinskiego) Вавжинець     (Лаврентій) — Я.С.) заснував «нове місто Раву на землях села Кам’янка» (очевидно — Волоська — Я.С.)  — Міський белзький суд, т.202, с.712;

— 1618 — місто заплатило шос (міський податок з будинків і ремісничої діяльності) — там же, т. 203, с. 432;

— 1619 — відомість, що священик Лукаш  з Гребенного володів земельною ділянкою «в містечку Рава, якому вже років п’ятнадцять» — там же, т. 204, с. 302;

— 1622 — місто отримало привілей на ярмарки — Метрика коронна, кн. 168, —к. 29.

На підставі цих відомостей авторитетний історик Маврицій Горн зробив висновок, що наша Рава була заснована близько 1604 р. Підтвердженням цієї дати може служити і те, що у 1612 р. засновник і власник Рави Вавжинець Тшцінський (за іншими даними його син Якуб — Я. С.) заснував католицьку громаду і побудував для неї перший дерев’яний костел, а равські русини спорудили першу дерев’яну церкву. Тобто — збудували духовні святині для парафіян обох конфесій, які на початку ХVІІ ст. стали мешканцями нового міста.

Отже, можна зробити висновок, що близько 1604 року каштелян Рави на Мазовшу Вавжинець Тшцінський закупив у села Кам’янка (Волоська) на Червоній Русі частину земель і на них заснував нове поселення, назвавши його іменем свого родового гербу — Рава. Тож не треба жалкувати, що вже три роки  поспіль не відзначається День міста. Бо вічно Руська Рава відчула, що вона помолодшала.

 

Ярослав СЕРКІЗ,

кандидат історичних наук, доцент.