Все почалося давно. Сім довгих років велися пошуки імен героїв, що загинули за нашу неньку-Україну. Скільки праці і зусиль було вкладено в те, щоб увічнити пам’ять про них. За ці роки багато чого змінилося в нашій державі. Не так давно віддали життя герої Небесної Сотні. А зараз за нашу незалежність кладуть свої голови воїни АТО, і наш святий обов’язок нікого не забути: ні січових стрільців, ні воїнів УПА, ні захисників східних рубежів країни.
Наставав день отой, що після неділі. Звичайний день, що знаменує закінчення літа чи близький прихід осені. День сільських клопотів. Ранкову тишу розбудив спів церковних дзвонів. Це він усіх зве до храму на святу Літургію. Сьогодні в селі Думичі свято. В різнобарв’ї вишиванок, після Літургії, з процесією, з піснями про героїв УПА всі вирушають до того місця, де зі сьогоднішнього дня і на віки буде символічна могила борцям за вільну Україну. Настоятель храму о. Михайло Бранець освятив пам’ятний хрест і прапор на меморіалі. Урочисто пролунав Гімн України у виконанні церковного хору і всіх присутніх в момент підняття Державного прапора учасниками АТО, побратимами Андріями. Опісля була відправлена панахида за тими, хто загинув у ті буремні роки, хто на вівтар перемоги віддав найдорожче — своє життя. Це 20 героїв. Серед них: О. М. Думич, Д. М. Думич, Микола Думич (1910-1945 рр.), Михайло Думич (1921-1945 рр.), Л. М. Харечко (1912-1945 рр.), В. М. Харечко (1921-1946 рр.), Ю. О. Мавдрик (1923-1946 рр.), П. М. Харечко (1926-1947 рр.), Л. Ф. Папіж (1920-1947 рр.) та ін.
— На відкритті Знаку дуже хотів побувати учасник ОУН, багаторічний політв’язень, колишній голова районного товариства політв’язнів і репресованих І. О. Мавдрик, брат якого загинув за волю України. Він би порадів цій події, велелюдному мітингу, — зазначив у розмові земляк, журналіст Я. Ф. Каліка.
Спогадами ділились очевидці, а їх залишилось вже небагато — Ю. А. Думич, А. М. Сологуб, А. І. Чир. Може і не всіх, і не все згадали. Орда нищила не тільки героїв, а й хотіла вбити пам’ять про них. Невідомо, де могили усіх героїв. Нехай пам’ятний хрест, що постав отут на горбочку, буде символічною могилою для тих, що ніколи не вернуться на отчий поріг.
На імпровізованій сцені — майже два десятка дітей, учасників цього свята. Розпочинають його і ведуть дві сестрички Ольга й Олеся . Це їм доручили таку почесну місію бути представниками нового покоління нашої нації. Згідно сценарію, читають вірші, присвячені нашим героям, інші учасники цього виступу. Звучать пісні у виконанні церковного хору під керівництвом талановитої Ольги Милькус. Приємно були вражені жителі і гості виступом сестер Оксани і Діани, які читали поему свого прадіда про часи двобою з московською ордою. Написана просто, без прикрас, на основі тих подій, що пережив сам автор, вона усіх повернула в ті буремні роки. Нехай молоде покоління знає і пам’ятає, чиї вони нащадки. Нехай гуртується навколо пам’яті про тих, що і сьогодні бережуть нашу державу.
Вітали присутніх зі святом гості з Рави-Руської, Погариська. Закінчився святковий день, але свято Дня Незалежності України буде вічним, допоки живе такий народ.
Автор проекту — настоятель храму Зіслання Святого Духа о. Михайло Бранець.
Меморіал збудовано на пожертви громади с. Думичі, а також тих, чиї корені залишились на тій землі.
М. КОЗАК,
М. Чир, працівник РЕСу
Подаємо один із віршів, що прозвучав у виконанні автора Михайла Чиря
Нам зібратись отут сама доля веліла,
Щоб згадати усіх, хто в борні цій загинув.
Вічна пам’ять про них — символічна могила,
Вічна слава лиш тим, хто поліг за Вкраїну.
Чи хто їде, чи йде тут, на мить зупинись
Біля цього хреста край дороги.
Віддай шану усім, низько їм поклонись,
Не вертатись більш їм на батьківські пороги.
Сплять в могилах вони десь на нашій землі,
Чи хтось зможе знайти, невідомо.
Та навіки вони в українській сім’ї,
Вічна пам’ять про них нехай буде їм домом.
По кривавій стежині доля їх провела,
Їм забрала життя, щоби світ цей змінити.
Проминули літа, і земля розцвіла,
Де нащадкам героїв нову славу творити.
Нехай пам’ятний хрест, що отут постає,
На літа, на віки буде нам, як святиня.
В пам’ять тих, що нема, в пам’ять тих, що ще є,
І для тих,що прийдуть, буде він, як твердиня.
