Головна Герої Хай палають свічки пам’яті про загиблих героїв у наших серцях

Хай палають свічки пам’яті про загиблих героїв у наших серцях

134
0

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. Те велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велика й неповторна Україна. Красою, якої захоплювалися поети, художники та композитори. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славноспівець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі – славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневський, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Не можна не згадати українців, які боролися за незалежність та волю України: Бандера, Шухевич…

А сьогодні ми збираємось у своїх містах, селах чи селищах, відкриваючи та освячуючи Меморіали пам’яті, в скорботі схиляємо низько голови перед пам’яттю людей різного віку, які загинули у мирний час ХХІ століття.

Днями на Жовківщині, в мальовничому куточку, в с. Замочку урочисто та патріотично відкрито й освячено Меморіал пам’яті – пам’ятник героям Небесної Сотні і воїнам, які полягли, захищаючи східні рубежі нашої країни.

Із ініціативи сільського війта Марії Щигель, завдяки спонсорам Олегу Кропу та Андрію Горбаню, а ще за підтримки директора фермерського господарства «Едем» Зої Чаклош, виконавчого директора ПП «Василишин» Богдана Перепилиці та небайдужих замочківців постав куточок патріотизму – мармуровий пам’ятник тим, які своєю кров’ю заплатили і ще, на жаль, платитимуть, щоб ми жили у мирі та спокої на своїй, Богом даній землі.

Їх нарекли Небесною Сотнею – українців, які загинули на Майдані Гідності, на київських вулицях Грушевського та Інститутській. Вони полягли за честь, за волю, за право бути українцями у своїй країні. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-охоронцями на небі. Ніхто не вправі забути моторошні дні 2014 року, коли від напруги кров закипала в жилах, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

Вшанування і увіковічення пам’яті – це не просто наш обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх Героїв. Ми закликаємо Вас згадати у Ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Такий лейтмотив виступів гостей – голови Жовківської РДА Надії Щур, голови Жов-ківської районної ради Романа Горбаня, голови села Замочка Марії Щигель, учасника АТО Віталія Лучка, пароха села о. Ярослава Малиша на патріотичному освяченні пам’ятника.

Із душевним щемом болю та вдячності під сумні акорди «Плине кача…» односельчани Віталій Лучка та Богдан Гола, які воювали на сході України урочисто відкрили куточок пам’яті. Учасники віча-реквієму – гості, воїни АТО – Віталій Лучка, Михайло Сорока, Роман Павлів, Богдан Гола, Ігор Палка, Іван Когут, Володимир Довжанський, Андрій Лимич, поважна замочківська громада — вшанували новітніх Героїв та всіх загиблих воїнів у зоні АТО хвилиною мовчання, поклавши квіти до Меморіалу пам’яті. Патріотичними віршами школярі та ведуча дійства Наталя Мачіха під керівництвом завідувача Народного дому Світлани Лещинської возвеличували усіх Героїв. А Христина Назарко донесла до сердець присутніх мотиви пісні-присвяти «Нашим Героям». І знову і знову розчулював людей тужливим співом місцевий церковний хор, навертаючи на очі сльози. А коли мітинг-реквієм завершився, заплакало небо…

Патріотизм – це одна із ланок людського характеру. Це величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Для нас, теперішніх молодих українців, в час, коли бути патріотом серед наших ровесників давно перестало бути модним, а ідея українського патріотизму в руках вправних політиків стала знаряддям в боротьбі за владу, важливо як ніколи усвідомити, що немає особи поза людською спільнотою, немає особистого добра, поза добром народу і держави, до якої ти належиш. І той, хто відмовляється бути вірним інтересам своєї Батьківщини, свого рідного народу, буде примушений служити добру чужого народу.

Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім’я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

Прислухаймося до мови могил. Хай до вух наших дійде голос великих покійників, що одним з’єднаним могутнім хором до нас живих промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє. Бо тоді мільйони щоденним трудом, а коли прийде потреба, то жертвою крові свідчитимуть, що Україна живе, бореться, житиме і перемагатиме.

Будьмо ж гідними великої слави героїв України, новітніх Героїв, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю. Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.

Слава Україні! Героям Слава!

Зоряна ГУМНИЦЬКА, Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.