Головна Герої Спільна молитва за Україну, за перемогу над ворогом

Спільна молитва за Україну, за перемогу над ворогом

64
0

В Україні продовжується війна. Споконвічний ворог не припиняє демонструвати свої ненажерливі, загарбницькі інстинкти. І нехай не здається нам, що війна далеко від нас – війна в нас, в Україні і перемога залежить від кожного з нас. Зупинити ворога – це громадянський, національний обов’язок усіх. Серед безлічі засобів допомоги нашим воїнам є один дуже важливий – це молитва до Бога за перемогу, за здоров’я наших воїнів. Саме для цього закликає нас іваньківська страдницька земля.

Вже стало доброю традицією в осінню пору збиратися на цьому іваньківському клаптику землі, що лежить на межі Сокальського і Жовківського районів, біля каплиці Матері Божої Покрови України, щоб віддати шану похованим тут у братській могилі воїнам УПА і спільною молитвою просити у Всевишнього перемоги у нинішній війні, здоров’я для рідних воїнів.

Зберемося, як і кожного року, з близьких і далеких околиць у велику багатолюдну громаду і, ставши до Святої літургії, спільною молитвою перед лицем Господнім виконаємо цю велику доленосну місію для захисту свого краю.

Тоді, в кінці літа, 28 серпня 1944-го село Іваньки стало символом трагізму і героїчного протистояння московському загарбнику, воно є і наглядним доказом для нинішніх поколінь про те, що робила і може зробити з українським народом московська воєнна машина. Ті страшні картини тодішнього пекельного видовища, що незагойним болем вкарбувались в мою дитячу пам’ять, спіткали тепер села сходу України.

Бо скажіть, чи не таке коїться нині на Луганщині чи Донеччині, але ще з більшою вибуховою силою. Загарбницька політика московської імперії вишукує все нищівніші види зброї для загарбання чужих земель, задовольняючи тим свої дикі загарбницькі інстинкти.

Але Іваньківська земля є і прикладом того, як треба боротися з ворогом — це яскрава сторінка героїчної повстанської боротьби. Тут, від початків створення УПА, завжди, у меншій чи більшій кількості, перебували її відділи, набувши особливої активності у 1944 році, коли в північній частині Львівщини організаційно викристалізувалася бойова одиниця – Воєнна округа (ВО) «БУГ» і її військовий штаб (ВШВО), де шефом штабу став угнівчанин Мирослав Онишкевич, а командиром округи – Василь Левкович.

І от, саме в цю пору, в кінці серпня, відбувся біля Іваньків один з найбільших боїв УПА з більшовицькими загарбниками які у кількості 10000 тисяч солдат, шукаючи повстанські загони, рушили зі східної сторони, від Діброви (Салашів) в сторону Іваньків, водночас обстрілюючи ліс з північної і південної сторін (від Карова і Гійча), з важкої артилерії. На той час повстанські загони, (у кількості одного куреня), відійшли в глиб лісу, в сторону «Перехрестя» і ріки Болотні, зайнявши там оборонну позицію. Бій почався зранку і тривав до ночі. Протягом дня наступ повторювався десять разів і всі десять було відбито. Архівні джерела стверджують, що у тому бою загинуло близько 500 більшовицьких солдатів. Наші втратили 14 убитих (вони поховані в іваньківській братській могилі), 4 тяжко і 7 легко ранених.

Вдумаймося: десять тисяч ворога і наш – один курінь!

Роздумуючи над цією бойовою операцією, над причиною такої надлюдської стійкості наших повстанців, найперше захоплюєшся їхньою завзятістю, жертовністю, що безумовно виростали з духу патріотизму, з яким вони і йшли в УПА, щоб боронити рідний край.

Якось так донедавна складалося в нашому суспільстві, що та минула повстанська боротьба поволі стиралася з пам’яті нашого народу, відходила на задній план історії, але з початком нинішньої московської агресії вона ожила, набрала нової реальності дух повстанський воскрес і своєю відданістю, прагненням перемоги увійшов у нинішні покоління.

Нині ім’я ПОВСТАНЕЦЬ все більше і більше викликає в молодих поколінь гордість за своїх батьків, дідів і прадідів, за їхні героїчні подвиги в ім’я самостійності України. І нині ім’я Повстанець асоціюється уже з нинішніми, новітніми героями.

І як не намагається російсько-імперська ідеологія, як і раніше комуно-московська, а ще раніше царська, всіма засобами, включаючи і московське православ’я, маніпулюючи наївною свідомістю значної частини українців, стерти зі їхньої свідомості національну пам’ять: фальсифікувати історію, зневажити українських національних героїв – нічого вдіяти не може. Прийшов час – перед нинішніми поколіннями розкрилась велика історична правда. І знову, як і тоді, кращі сини і доньки українського народу, наслідуючи бойові традиції Української Повстанської армії, піднялися на захист Вітчизни, виступивши мирним фронтом проти диктаторського режиму на історично доленосному Майдані і, прямо з Майдану, рушили військовим формуванням АТО на схід України, у смертоносний бій з вічним московським загарбником, захищаючи рідну землю.

Вони — сучасні герої — це продовжувачі цього визвольного процесу, започаткованого в минулому столітті Січовими стрільцями і армією УПА. І борються вони з тим же ворогом — одвічним московським загарбником, який уже тисячоліття, ще з князівських часів загарбницьким, хижацьким оком зазіхає на українську землю, але спроби марні.

Нинішні покоління уже не словесно, а реально, фізично відчувають смертоносний подих московського загарбника і на цьому фоні   велич, героїзм і національну вагу подвигів усіх наших сучасних і минулих борців, що ставали на захист рідного краю.

Вклонімося їм — вони гарант незалежної держави України.

Слава Україні! Героям слава!.

Степан Івасейко.

У неділю, 11 жовтня 2015 р.,  о 13, 00 в місцевості Іваньки, біля каплиці Матері Божої Покрови України, відбудеться спільна молитва за Україну, за перемогу над ворогом і здоров’я наших воїнів.

У програмі: посвячення новоствореного скульптурного образу Матері Божої Покрови України; свята Літургія і Панахида за полеглих героїв; концерт патріотичної пісні і виступи учасників заходу.

Запрошуються творчі колективи, які бажають взяти участь у спільній молитві, і всі громадяни, кого болить серце за долю України.