Невблаганно спливає час, залишаючи у пам’яті хвилини радості і смутку, надмірних хвилювань та блаженного спокою, непоправних втрат та несподіваних здобутків, непердбачуваних падінь і шалених злетів. І, як отой сніжок за вікном, повільно і тихо минає наше буття. Бо ніщо на землі не вічно, ніхто не в змозі зупинити плин часу. І так хочеться аби не стерлося в пам’яті людства найдорожче та найважливіше. Можливо колись, десь за років триста, якісь прискіпливі історик чи археолог захочуть докопатися та з’ясувати, як ми жили, чим переймалися, про що мріяли і за що помирали. Та це вже їхній клопіт.
А ми сьогодні і зараз мусимо жити гідно і чесно, усіма можливими методами та ресурсами наближати перемогу добра і світла над злом та темрявою, що насувається на наші східні рубежі. Хай кожен усвідомить, хай кожен збагне, чим може прислужитися, де має себе проявити. Бо неправда, що від нас нічого не залежить.
Так уже сталось: випала нам нелегка ноша тягару негараздів та війни, невіданої благодійності і жертовності. Будьмо гідні мучеників Небесної Сотні, героїв АТО та тих, хто став на захист своєї Батьківщини.
Нехай вистачить нам мужності та сил здолати все, що заважає рухатись уперед. Хай розквітне Україна, виховуймо своїх дітей так, аби вони знали та не забули, яку високу ціну заплачено за мир, якого всі так прагнемо і чекаємо.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
