Головна Культура У Львові в театрі імені Леся Курбаса представлено сучасну інтерпретацію вистави...

У Львові в театрі імені Леся Курбаса представлено сучасну інтерпретацію вистави «Лісова пісня»

102
0

Ексцентрично, енергійно, жваво, надзвичайно цікаво та неординарно. Саме так можна висловитися про сучасну інтерпретацію вистави «Лісова пісня», яку представив глядачам Львівський академічний театр імені Леся Курбаса.

Цю драму-феєрію режисер Андрій Приходько поставив на честь 140-річчя від дня народження Лесі Українки. Вистава триває 3 години та складається із трьох дій. «Лісова пісня» «курбасівців» якнайкраще зарекомендувала себе на Міжнародних театральних фестивалях «Золотий Лев» та «Сцена людства».

Слід звернути увагу на тому, що ця постановка балансує між інноваційним, сміливим, несподіваним прочитанням хрестоматійного твору та уважним, обережним ставленням до авторського тексту. Однак родзинкою, яка торкає серця глядачів, є інтерактивність вистави. Тобто кожен із присутніх стає учасником цього фантастичного дійства. За допомогою такого прийому глядач відчуває себе справжнім актором.

Не можна оминути увагою цікаве режисерське рішення, щодо трансформації акторів. Отже, впродовж трьох дій актори, які виконують роль Лукаша змінюються, а Мавка залишається тією ж, що і з першої хвилини початку вистави. Крім того, вона, неочікувано для глядачів, перевтілюється в Килину.

Автори сучасної інтерпретації цієї вистави виокремлюють її цікаву структуру. Тобто драма-феєрія складається з «трьох коляд», зміна яких символізує не тільки зміну сезону, але й зміну стану душі:

— перша частина «СВЯТО», де людина відкриває, пізнає природу як Кохання і кохання як Природу, складається з прадавніх ритуалів і пісень (розігрується як українські народні дійства);

— друга частина «КЛОПІТ», де в метушні, побутових сварках герої вистави втрачають поезію, переходять на брудну прозу та врешті взагалі втрачають рідну мову (в жанрі реалістичної драми);

— третя частина «СМЕРТЬ», де на місці колишнього розквіту та краси панують сучасні злидні, деградація, де герой, дійшовши до повного духовного занепаду, гине (документальний театр, що доходить до сюрреалізму).

Надзвичайний океан вражень, емоцій та почуттів вирує на сцені. Мабуть, усі глядачі бачать Лесю Українку та її казку по-новому. Вагомий акцент на нашу автентичність за допомогою старовинних пісень, болючий постріл у вигляді соціальних проблем — усе це і є «курбасівська» «Лісова пісня». Аби прожити нове цікаве життя, не слід багато слухати, читати, бо замість тисячі слів, є лише один театр та одна неповторна «Лісова пісня».

Оля Попруженко.