Головна Листи Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі показала небезпечність відкладання проблем відходів

Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі показала небезпечність відкладання проблем відходів

122
0

Україна з 2012 року посідає перше місце у світі за кількістю сміття на душу населення та останнє  серед європейських країн із поводження з відходами. Тільки у 2016 р., за даними Мінрегіону, їх утворилося 10,795 млн. тонн, 10,283 млн. т із них  — захоронено на сміттєзвалищах. Це — 95,3 % від загальної кількості (показники, які демонструє Європа в цій сфері, вражають:  Польща захоронює на сміттєзвалищах 44 % побутових відходів, Швеція — 0,8 %).  Загальні ж обсяги останніх, які накопичилися за роки незалежності в нашій країні, за різними підрахунками, сягають понад 30 мільярдів тонн.

Із цього приводу екологи вже не сигналізують, а б’ють на сполох, адже площа під сміттєзвалищами становить уже понад 9 тис. га. До того ж, щорічно в Україні утворюється близько 29 тис. несанкціонованих сміттєзвалищ. Така ситуація пояснюється тим, що в багатьох населених пунктах не організовано збирання, сортування та вивезення побутових відходів. Не дивно, що і стихійні, і організовані звалища відходів у нас ростуть, як у лісі гриби. Одна з причин — відсутність роздільного збирання сміття та його переробка.

Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі  показала небезпечність відкладання проблем відходів у довгу шухляду. Адже  саме нехтування цивілізованими способами поводження з відходами й призвело до загоряння сміття. Тут захоронювалися відходи на  понад дозволені ліміти, не проводились перешарування інертним матеріалом та збір біогазу, який утворюється внаслідок перегнивання сміття. Він накопичився у великих обсягах у тілі звалища, що і спровокувало загоряння.

Місцеві чиновники та обранці почали працювати над новими стратегіями поводження із побутовими відходами, шукати  інвесторів для сміттєпереробних заводів. Адже Україна могла б економити 2200 мільйонів кубометрів природного газу, 634 мільйони  кВт-год. електроенергії й отримувати ще приблизно 1,8 мільйона тонн сировини, яку можна використовувати для виробництва упаковки, тари, будівельних матеріалів та інших потреб (за даними Національної комісії з питань регулювання в галузях електроенергетики та комунальних послуг). Також, крім  економічної вигоди, наша держава  може мати  соціальну (у вигляді створення десятків тисяч робочих місць) та екологічну (замість  діючих  та  несанкціонованих сміттєзвалищ — конкретну визначену кількість цивілізованих центрів поводження з твердими побутовими відходами).

Підписавши у 2014 р. Угоду про асоціацію з ЄС, Україна зробила європейський вибір, зокрема й у сфері поводження з відходами. Перший пріоритет, яким Європейський Союз керується в законодавстві та на практиці, — запобігання утворенню відходів. А це означає, робить усе для зменшення кількості відходів (повторно використовує продукцію, подовжує її життєвий цикл, зменшує до мінімуму несприятливий вплив утворених відходів на довкілля та здоров’я людини, а та-
кож знижує вміст шкідливих речовин у матеріалах та продуктах).

Таким чином застосовує економічні інструменти, зокрема стимулює безвідходні технології, встановлює обов’язкову плату споживачам за певний предмет чи елемент пакування, наприклад, пластиковий пакет.

За останні 40 років світ втратив близько 52 % дикої природи. Якщо продовжувати викидати пластикове сміття в океани, ця кількість збільшуватиметься в геометричній прогресії. Встановлено, що на поверхні океану плаває близько 270 000 тонн пластику. Нещодавнє дослідження вчених із Плімутського університету, що у Великобританії, показало, що понад 700 видів морських тварин опинилися під загрозою через пластик (близько 400 із них через те, що або заплуталися в ньому, або проковтнули). Крім руйнування мор-
ської екосистеми, пластикове забруднення однаково впливає і на маленькі морські види, і на великі.

З 1 січня 2018 р. в Україні  передбачено обов’язкове створення умов для реалізації роздільного збирання побутових відходів. Статтею 32 закону України “Про відходи” встановлена заборона на захоронення на полігонах неперероблених (необроблених) побутових відходів. Ці зміни до законодавства прийнято ще у 2012 р., проте відходи і досі майже в повному обсязі відправляються на полігони. Виконання цієї законодавчої вимоги на практиці мало б розпочатися насамперед із проведення інформаційної кампанії серед населення, організації системи збору відходів в усіх населених пунктах, встановлення сміттєсортувальних ліній, переробки ресурсоцінних відходів.

У законі “Про відходи” йдеться про те, що “оброблення (перероблення) відходів – це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних і біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення”.

Це означає, що із 1 січня 2018 року усе українське сміття мають спершу сортувати за видами матеріалів. Далі його мають поділити на безпечне і небезпечне для захоронення або на готове для повторного використання. Безпечне відвезуть на полігони. Із небезпечним проведуть операції, щоби знешкодити його (перетворять властивості чи транспортують у спеціальні місця для зберігання) і відвезуть на полігони. Готове для повторного використання перероблять відповідно до технологій підприємства. При цьому на звичайні сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом (норма Директиви ЄС 1999/31/EC). Так повинно було б бути…

Для цього потрібно сортувати сміття. Але на сьогодні, на жаль, лише незначна кількість населених пунктів  роздільно збирє сміття та має сміттєсортувальні лінії. Їх справедливо можна назвати справжніми господарями, бо вони бажають зробити користь для людей і довкілля. Інші ж нарікають на брак коштів, науковці та експерти кажуть, що в Україні немає для цього інфраструктури.

У вирішенні проблеми відходів наша держава хоч повільно, та все ж рухається Реформа системи управління з відходами зумовлена не тільки складною екологічною ситуацією в Україні, що потребує невідкладних заходів, а й зобов’язаннями, які взяла на себе Україна перед ЄС. Європейський союз переходить на економіку замкненого циклу, де відходи знову стають сировиною для економіки. Таким чином він хоче вирішити проблему забруднення довкілля, а також економічну проблему залежності від природних ресурсів, зокрема й імпортованих. З цією метою ЄС видав ряд Директив та План дій, а у 2018 році – так званий Пакет економіки замкненого циклу. У цих документах зазначено цільові показники, яких держави-члени ЄС повинні досягнути у 2030 році.

Минулоріч восени уряд розглянув та схвалив Національну стратегію управління відходами, яка запроваджує в Україні європейські принципи поводження із усіма видами відходів: твердими побутовими, промисловими, будівельними, небезпечними, відходами сільського господарства тощо. Цей документ є першим стратегічним документом національного рівня, який визначає цілісну державну політику у сфері поводження з відходами.

Чиновники з Мінрегіонбуду кажуть, що нова політика управління відходами має розглядатись, насамперед, у контексті  децентралізації та ролі місцевих громад. Органи місцевого самоврядування маютьперестати дивитись та питання відходів як на проблему, а розглядати їх як енергетичну сировину. На сьогодні вони наділені усіма повноваженнями, фінансовими та адміністративними ресурсами для вирішення на місця питань управління з побутовими відходами.

Незважаючи на обраний Україною проєвропейський курс, за показником накопичення сміття, наша держава знаходиться на рівні африканських країн. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я щорічно від неналежного поводження з забруднювачами і небезпечними  хімікатами помирає більше тисячі українців.

Україна потребує перегляду принципів перероблення сміття на тих підприємствах, які вже цим займаються. Адже компанії, які використовують сміття як джерело енергії, завдають великої шкоди довкіллю. Щоб зробити ці підприємства екологічно чистими, кажуть експерти, потрібно витратити чималі кошти. Адже очисне обладнання на сміттєспалювальному заводі у Польщі, приміром, коштує 140 мільйонів євро, коли вартість самого заводу сягає приблизно такої ж суми. Навряд чи хтось із власників сміттєспалювальних заводів в Україні зараз готовий до таких інвестицій.

Українцям потрібно ще багато усвідомити про правильні методи поводження з від-ходами, щоб зменшити навантаження на довкілля. Цьому маємо вчитися самі, навчати та підтримувати у добрих починаннях ініціативну молодь.

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ), що правовими методами захищає світове довкілля та екологічні права громадян в Україні та у всьому світі, а також творить зміни в українській судовій та законодавчій системах, і яка має авторитет серед еколого-захисних організацій світового масштабу, впродовж  6-10 липня за підтримки Посольства Швеції в Україні  провела літню школу, присвячену управлінню відходами  (захід відбувся у с. Ластівка Турківського району Львівської області, що розташоване на березі річки Стрий у мальовничих Карпатах). Найактивніші слухачі онлайн курсу ЕПЛ з міжнародного екологічного права, вик-ладачі та  студенти разом із провідними екологами та юристами організації обговорювали  питання, пов’язані із міжнародними та європейськими пріоритетами управління відходами та екологічно безпечними технологіями.

Під час навчання своїм досвідом поділилися експерти з Польщі. Учасники заходу мали можливість дискутувати у групах з проблемних питань у сфері управління відходами, а також  взяли активну участь у рольовій грі, що базувалася на проведенні громадських слухань під час проходження процедури оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з будівництва сміттєпереробного заводу.

Час повертатись до природи обличчям, доки вона не відвернулася від нас! Слід кожному задуматись над проблемою забруднення довкілля, адже, залишивши нащадкам квартиру чи будинок, маємо, найперше, залишити чисту річку, ліс, повітря, яким вони дихатимуть.

Організовуймо правильне поводження з відходами у своєму селі чи місті. Від-мовляймося від зайвого поліетиленового пакета у магазині, купуючи лимон чи яблуко. Адже згодом ці пакети  опиняться на сміттєзвалищі і там розкладатимуться сотні років або горітимуть, виділяючи у повітря токсини.

Ці кроки є досить простими, але тільки якщо вони стануть масовими, можна буде сподіватися на позитивний результат.

Підготувала Надія Байбула

На світлинах: про запровадження роздільного збору відходів в Україні говорить директор ТОВ “Аве Львів” Олег Гайовишин; стихійні смітники — проблема України.