Не замовкай ніколи, рідне слово…
Без мови вмирає народ…Справжня любов до країни немислима без любові до своєї мови. Людина, байдужа до рідної мови, — шкідлива самою своє суттю, бо її байдужість до мови пояснюється цілковитою байдужістю до минулого, сучасного і майбутнього свого народу. Саме тому напередодні Міжнародного дня рідної мови, яке відзначають щороку 21 лютого, у Волицькій школі упродовж 16-20 лютого був проведений тиждень української мови. На цей час було заплановано і проведено низку заходів. Тиждень розпочинався урочистою лінійкою «І йшли віки, і були українці, і створили слово українське», на перервах лунала українська пісня. Також протягом тижня були проведені різноманітні конкурси: конкурс читців-декламаторів, які прагнули інтонаційно передати авторське переживання, замилування картинами природи рідного краю чи спогади про батьківщину, прагнули донести любов до рідної мови та показати її важливість для сьогодення; інтелектуальний конкурс між учнями 7-8 класів «Це мова моя, це мова моєї країни!», де команди активно відповідали, прагнучи заробити якнайбільше балів і показати свої знання з української мови та літератури, конкурс на кращу стінгазету, присвячену Дню рідної мови; визначалися місця і в номінації «Кращий учнівський зошит» та «Мовний кросворд». Переможців було нагороджено грамотами та призами. Метою всіх проведених заходів було прагнення донести до учнів красу і багатство української мови, формувати відчуття краси рідної мови, розвивати мовленнєві здібності учнів, збагачувати словниковий запас, виховувати любов до рідної мови та розуміння її краси і необхідності для нашого життя.
Рівень розвитку мови є джерелом духовного розвитку народу. Недарма вчені твердять, що словник – це те, що народ знає про світ, а граматика — це те, як він про цей світ говорить. Знати, берегти і примножувати рідну мову – обов’язок кожної людини. Тому й зрозуміло, що народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, – не плекає її, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів. «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», — писав В. Сосюра.
Повертаймо українській мові роль творця духовного відродження української нації, духовного світу людини! Бережімо рідне слово, бо в ньому не тільки гомін лісів, переливи струмків, шепіт трав, а й високий дух пращурів, сила нашого сьогодення і поступ майбутній!
Леся Ворожбит, вчитель Волицької ЗОШ І-ІІІ ст.
