Головна Поезія Одне життя

Одне життя

119
0

Дано людині раз родитись,

Одне життя подарував Господь.

Рости, радіти, плакати, трудитись,

Так створені твоя душа і плоть.

Розкидані світами чужі долі,

В поезіях оспівані життя бої.

Засмучені й зболілі, із неволі

Верталися у батьківські краї.

Багатство, розкоші, творіння —

Все притаманне кожному життю.

Звідкіль не йшло б твоє коріння

Буття спаде, як роси у траву.

Чому дано знущатись і вбивати,

Корити владою знесилені світи.

Вмирати в час, коли можна зростати,

Осліпнути неправдою, як ці кроти.

Чому? Прости, питаю Тебе Боже,

За всю журбу свою й чужу,

Не знищиш в людях зле й негоже..

Чому? Я знову й знов тобі кажу…

Богдан Бовшик.