Головна Поезія Поезія Анатолія Матвійчука

Поезія Анатолія Матвійчука

134
0

Елегія

На власну долю нарікати гріх,

Допоки є над нами вічне небо.

Зірок у ньому вистачить на всіх —

Якась для мене, а якась для тебе.

Цей білий світ — то наш великий дім,

Його ділити нам яка потреба?

Ти чуєш, як птахи співають в нім —

Якісь для мене, а якісь для тебе.

Присядь на землю і торкнись трави,

Відчуй природи суть благословенну,

Це все твоє — цілуй, вдихай, живи!

Але залиш цю радість і для мене.

Яка різниця, хто ми й звідкіля,

Чи щедра наша доля, чи нужденна,

Однаково наріжеться земля,

Колись для тебе, а колись для мене.

І, залишивши скам’янілу плоть,

Полинуть душі в недосяжне небо.

І на суді спитає з нас Господь,

Спитає з мене і спитає з тебе.

І ось коли ти правду цю збагнеш,

То легше стане жити й помирати.

І рідним братом ти мене назвеш,

І я в тобі свого відчую брата.

Анатолій Матвійчук.