Головна Поезія Поезія Галини Карпи

Поезія Галини Карпи

168
0

Борися – побореш,

Вкраїно моя!

Моя Україно! А де ж твої діти?

Розкидані всюди, як зірвані квіти:

Одні помідори збирають в Іспанії,

Інші – виноград в італійській Тосканії.

Сибірську тайгу інженери корчують,

А вчителі десь начорно працюють.

Ти благословіння дістала від Бога,

А така зруйнована, і така убога.

А де ж, Україно, твоя берегиня,

І жінка, і мати, і господиня?

У чужому домі мусить терпіти

І щодень няньчити несвої діти.

В чужій родині прати, варити

І за своєю землею тужити.

А де ж твоя пісня, а де ж твоя мова,

Така милозвучна й така чудова?

І хоч незалежності маємо час,

То «руска» – так всюди кажуть на нас.

А де ж козаки, Україно, твої,

Що залишили оселі свої?

Чи в сонячний день, чи в дощову днину,

В багатого пана гнуть свою спину…

Нема тої Січі, що була славна,

Чим Україна гордилась здавна.

По шляхах незнаних розкидані всюди

Твої таланти і здібні люди,

Далеко за морем десь щастя шукають,

Але чи знаходять, чи звідти вертають?

Терпіли й мовчали ми всі до пори,

А нині повстали твої прапори

І переможно на вітрі тріпочуть

Долю Вкраїни змінити хочуть.

Історію творять на наших очах,

Піднесення всюди – у селах й містах.         

Про краще майбутнє хай сповниться мрія,

В гарячих словах – і віра, й надія.

Як море в час бурі вирує Майдан,

Пора вже звільнитись від пут і кайдан.

Там волю відстоює молодь твоя,

Борися – побореш, Вкраїно моя!

Галина Карпа.