Головна Поезія Поезія Івана Василишина

Поезія Івана Василишина

96
0

Рідний край

Жовківщина — моя Батьківщина,

А Добросин — це рідна земля.

Тут живе моя близька родина,

Кобзарева єдина сім’я.

Я родився в селі за рікою,

Звідси я і до школи ходив.

Рідний край, я пишаюсь Тобою,

Що на світ Ти мене народив!

Коли я приїжджаю до Львова —

Зустрічає мене рідний край.

І на серці стає так чудово,

І душа моя рветься у рай!

Як вбивали братів на Майдані —

Я схвильовано переживав.

На Донбасі новини погані —

Я під серцем тривогу тримав.

Хоч прожив я життя на чужині,

Та все згадую рідне село —

Як панують брати на Вкраїні

І кому як в житті повезло!

Бо Вкраїна — моя Батьківщина,

А Добросин — це рідна земля.

Тут живе моя близька родина,

Кобзарева єдина сім’я!

Рідна мова

Для мене рідна мова лиш єдина,

На ній спілкується моя родина.

Її мелодія звучить на цілий світ,

На ній писав Шевченко "Заповіт".

Не можу знати і не хочу чути,

Що можна рідну мову позабути, —

Вона така чудова, загадкова,

Така чарівна українська мова.

Я просто тих людей не поважаю,

Хто нашу рідну мову забуває.

І я пишаюсь тим, що зараз знову

Спілкуюсь з Вами я на цій прекрасній мові!

Сповідь

Прости, земелько, мене, прости,

Йду на цвинтар —  навкруг хрести.

Лежать тут сестри, батьки й брати,

Прости, земелько, мене прости.

Прости, — покинув рідний поріг,

І Україну я не зберіг.

Та я не зрадник, — я хлопець свійський,

Хіба, що паспорт не український.

Прости, що блудним я сином став,

Та Україну я не продав.

Вершин я мало в житті здобув,

Та рідну мову я не забув.

Я вже старіюсь —  й не сподівався,

Давно я в церкві не сповідався,

Та сповідаюсь я перед вами, —

Мої улюблені односельчани.

Прости, земелько, мене, прости,

Йду на цвинтар — навкруг хрести.

Лежать тут сестри, батьки й брати,

Прости, земелько, мене, прости!

Незалежності день

Незалежності день, скоро осінь

Листопадом покриє алеї,

Я для тебе, мій рідний Добросин,

Всю любов в своїм серці лілею.

Я поїхав від тебе далеко,

Та душа моя в ріднім селі,

Не будують тут гнізда лелеки,

І співають не так солов’ї.

Ти живеш в моїм серці глибоко

І чаруєш частину душі,

І так щиро приваблюєш око,

Чи то сонце сія, чи дощі.

В мене настрій  хороший, чудовий—

Споминаю родину, батьків.

І накрию я стіл цей святковий,

І покличу своїх земляків.

І розкажу я їм про Вкраїну,

Заспіваємо гарних пісень,

І якщо я колись тут і згину, —

Щоб вони пам’ятали цей день.

Незалежності день, скоро осінь

З урожаєм прийде на поріг.

Я для тебе, мій рідний Добросин,

Всю любов в своїм серці зберіг!

Іван Василишин, с. Верхнєпашино,  Красноярський край , Росія.