Головна Поезія Поезія Марії Грех

Поезія Марії Грех

96
0

Присвячується пам’яті

Анатолія Жаловаги, м. Дубляни

Не плач, матусю

— Ти плачеш, мамо?

Ні, не плач, не треба!

Така вже, нене, доленька моя.

Я не один, тут вся Небесна Сотня,

Що за Вкраїну віддала життя.

Я знаю, дорогенька, ти ридаєш,

З небес Тебе благаю я, не плач,

Не плач, матусю, витри гіркі сльози,

За те, що не послухався, — пробач.

Пробач, матусю, за глибоку рану,

Яку в Твоєму серці залишив.

Пробач за те, що Твої скроні, мамо,

Лютневий ранок інеєм покрив.

Ти їдеш в Київ, ходиш по Майдані,

В руці тримаєш свічечку свою, 

Розпитуєш, чи бачив хто, чи знає,

Де смерть мене скосила у бою.

На барикаді, на отій, що скраю,

Мій побратим, матусю, умирав,

Я біг йому надати допомогу,

Не встиг, від кулі снайпера упав.

У цю хвилину серце зупинилось,

Як нитка, обірвалося життя.

Та Ангел, що з’явився наді мною,

Забрав мене до вічності буття.

Марія Грех, с. Сопошин.