Головна Поезія Поезія Мар’яни Сало

Поезія Мар’яни Сало

82
0

Спасибі, Господи

Спасибі, Господи, що  бачу  сонце  світу,

І  чую  птаха  щирий  спів  дзвінкий,

За  те, що  чистим  дихаю  повітрям,

За  сміх  дитячий, рідний, голосний.

Спасибі, що  мене  не  покидаєш

В  хвилини  смутку  й  радості  життя.

Спасибі  за  надію, що  даруєш,

За  щирі  і  безмежні  почуття,

Яким  дозволив  в  серці  оселитись…

Спасибі, що  живу  в прекраснім  краю,

Де  на  полях  пшениця  колоситься.

О  Господи, Тебе  я  величаю,

І  хай  Твоє  ім'я  завжди  святиться!

Мовчання – золото

Мовчання – золото, коли  безглузді  речі

безперестанку  говорити  в  нікуди.

Мовчання – золото, коли сіда  за  плечі

вечірнє  сонце  і  шумлять  собі  сади.

Мовчання – золото, коли  в  очах  іскриться

любов, яка  не  хоче  зайвих  слів.

Мовчання. Холодно. Солодкий сон  не  сниться…

А, може, хтось  чогось  не  зрозумів?

Мовчати – слухати, дивитися, бажати,

думками  мандрувати  по  світах.

Мовчання – золото, коли  є  що  сказати,

та  всі  слова  вже  сказані  в  очах.

Доторкнутися  до  вічності 

Доторкнутися  до  вічності  рукою

Неможливо, не  відкривши серця  шлях:

Насолода  найблаженнішим  спокоєм,

Переборений  непереборний  страх.

Доторкнутися  до  вічності  вустами,

Промовляючи  молитву  до  Отця;

Наодинці  залишившись  із  думками,

Де  немає  ні  початку, ні  кінця.

Доторкнутися  до  вічності  душею,

Переповненою  щастя  й  доброти,

Можна  завжди, бо Господь  не  залишає

Того, хто  бажає  вічність  віднайти/

Мар’яна САЛО, с. Глинськ.