Головна Проблема А в нас — Шевченка немає…

А в нас — Шевченка немає…

39
0

Щорічно у березні уся країна та світова культурна спільнота відзначає Шевченківські дні. Нині це вже 204 річниця від дня народження Кобзаря — поета, філософа й просвітителя.

Шевченка шанує увесь світ. Під час святкування 200-літнього ювілею митця День народження Тараса Григоровича Шевченка був внесений у календар знаменних і пам’ятних дат ЮНЕСКО для святкувань в усьому світі. Рекордну кількість пам’ятників — 1384 — встановлено українському генієві на території від Бразилії до Китаю. Це друге місце за кількістю пам’ятників одній особі. Найбільше на Землі, вважають дослідники, існує монументів Ісусу Христу. Більшість монументів Шевченку розташовані на території України — 1256, а майже півтори сотні розмістились у 35 країнах.

Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка. У Казахстані його ім’я носить Форт-Шевченка, з 1964 по 1991 роки місто Актау мало назву Шевченко. Також назву Шевченко носять 3 села, 4 селища і 8 хуторів в Адигеї, Башкортостані, Краснодарському краї та 8 областях Російської Федерації, а також село у Рибницькому районі Придністров’я.
Крім того, на честь Шевченка названі морська затока в Аральському морі та вершина, висотою 4200 м на північному схилі Великого Кавказу, в Боковому хребті. Це ім’я дали їй українські альпіністи, які вперше зійшли на цю вершину Кавказу у 1939 році.

Сьогодні, 9 березня, коли народився Кобзар, і завтра, 10-го, коли він помер, люди прийдуть до монументів, пам’ятників, погрудь, щоби покласти квіти, помолитись, подякувати. Вони будуть декламувати його вірші, співати пісень на поезію Кобзаря. Адже маємо його дороговказ, маємо його віру у краще, маємо його напутнє слово…

Та не мають, на превеликий жаль, донині мешканці славної Жовкви пам’ятника Кобзареві… А так хочуть його мати на центральній площі, де колись стояв комуністичний ідол, що згубив сотні тисяч українських душ. Скільки слів сказано активістами з високих трибун, скільки людей змінено у владних кріслах, пустих обіцянок, зібраних коштів… Пам’ятаю, ще у далекому 1988-му, ми, дев`ятикласники, здавали по десять карбованців у фонд спорудження пам’ятника Шевченку у нашому місті.

Зараз у Жовкві, слава Богу, діє багато храмів, розвинена інфраструктура для здорового й повноцінного відпочинку. А пам’ְятника Кобзареві — досі немає…

Настя Вігурицька.