У більшості у нас прийнято писати про районні, міські заходи, про добрі справи, відремонтовані дороги …. Одним словом, про все те, що тішить око.
Проте у нашому житті є й інша сторона, негативна. Написати критичний матеріал мене спонукало те, що Жовква і район загалом малокомфортні для людей з інвалідністю.
Згідно зі статистичними даними, в Україні зареєстровано 3 мільйони інвалідів, а у Жовківському районі – 6,5 тис., з них – 530 дітей. Районне товариство інвалідів розташоване у колишньому Будинку офіцерів, біля стадіону «Розточчя». Упродовж літа, осені жодного разу не застав двері товариства відчиненими. А на вікні є графік: дні роботи: з вівторка до п’ятниці, від 9.30 до 11.30. Біля входу — сміття і кілька пляшок з-під горілки (таку неприємну картину я побачив зранку 25 листопада 2016 р.).
Не всі заклади, офіси в місті пристосовані для відвідування людей з особливими потребами. Тому, що є чимало перепонів: розбиті дороги, тротуари, ями, бордюри, сходинки й двері важко самостійно відчинити. Пандуси обладнані не скрізь, а діючі не завжди відповідають вимогам. Для осіб на візках не облаштовані туалети.
Із боку органів державної влади – неналежний рівень інформаційного забезпечення, інваліди відчувають некомфортний життєвий простір. Усі ці бар’єри не дозволяють людям з інвалідністю почуватися повноправними членами суспільства.
Василь ГУЛЬГУН,
м. Жовква.
