Головна Проблема Прикро, боляче, а ще соромно за владу

Прикро, боляче, а ще соромно за владу

81
0

Сьогодні ми, як ніколи, є відповідальними перед тими, хто поклав своє життя за Україну. Народ, який шанує пам’ять своїх Героїв і бере відповідальність за свої дії, здатний досягти перемоги. Сьогоднішні події в Україні роблять нас сильними і згуртованими. Ми маємо бути гідними наших героїв і мужніми, щоб продовжити їх справу.

Мабуть, ще ніколи Українська держава не переживала таких важких часів. І кожен новий день примножує пантеон українських героїв, бо практично щоденно гине молодь, гине за реальну незалежність держави України. І знову рефреном звучатиме: «Герої не вмирають!». Та чи багато з нас замислюється над тим, що насправді означають такі поняття, як «герой» та «героїзм»? Мабуть, кожен відповість по-своєму. І буде правий.

Ми відкриваємо, освячуємо Меморіали пам’яті, вшановуємо впродовж двох років, відколи стався Майдан, Героїв Небесної Сотні. Майже у всіх населених пунктах Жовківщини є чи то пам’ятні дошки, чи Меморіали, чи просто куточки воїнам Світла. Звичайно і у Жовкві є Сквер пам’яті. Є… І на цьому все завершується. Бо таким назвати його важко.

Звичайно, сьогодні йде війна і, зрозуміло, що вся увага прикута до неї. Але й просто забути про тих, хто тоді, 2014-го, на Майдані віддав за наше світле майбутнє найцінніше – своє життя – ми просто не маємо права. Хоча б охристиянити, елементарно прибрати, окультурити цей сквер.

Нещодавно, проходячи повз, я просто жахнулася. Саме так. Таке відчуття, що місцевої влади у нашому місті немає. Якщо міський голова у відпустці, то є заступник, керуючий справами тощо. Є відповідальні за проблеми місцевої господарки, коли керівника немає на місці. Але я розумію, і, мабуть, не тільки я, що «міська рада» просто самоусунулася. Чи може утримання Скверу пам'яті в належному стані не входить в її обов'язки?

Люди добрі: не будьмо байдужими, пасивними, далекими. Задумаймося, хоч на хвилинку – там, на Майдані могли загинути і наші рідні, як і сьогодні на сході України це може статися. І як ви тоді поведетеся? Задумаймося над тим, що ми творимо, і як ми живемо…

Марія МИХАЛЬСЬКА.