Свято, найважливіше для кожного з нас
У День 28-річчя Незалежності українці продемонстрували собі і всьому світові унікальну здатність до самоорганізації.
Ми вкотре переконались у тому, що люди у вишиванках та військових одностроях, що так масово вийшли на Марш захисників у столиці нашої держави і вщент заповнили київські вулиці 24 серпня після урочистостей за участю президента, — і є реальними творцями історії. Нової історії справжнього народного святкування Дня нашої Незалежності.
Ми всі стали живими свідками могутньої стихії українського духу по всій країні. Десятки тисяч свідомих громадян у Києві, Харкові, Львові, Запоріжжі, Миколаєві, Дніпрі, інших містах, яких вивело на вулиці життя та непрості реалії сьогодення, довели, що є свідомі того, як важко нам дісталася та незалежність, скільки поколінь українців упродовж останніх століть заплатили за неї життям.
Все це мешканці Жовківщини, сподіваюся, із захопленням мали можливість спостерігати у запису з екранів телевізорів та гаджетів, а комусь-таки направду пощастило там побувати і наживо все побачити і пережити. На щастя, більшість із нас таки відчули сильний та нескорений голос української нації! Нації, що більше не житиме за сценарієм. Нації, що дивиться у майбутнє очима дітей, які тримають в руках портрети батьків-героїв та вже добре розуміють справжню ціну незалежності.
А ми ж тут, на своїй землі, у мирі та спокої зустріли свято. Зранку у храмах міст і сіл, як і годиться на Галичині, діти і дорослі молились за Україну. На жаль, не дуже чисельними були цього суботнього дня Служби Божі. Про це говорили духовні наставники, звертаючи увагу парафіян, що це свято повинне стати для кожного українця чи не найважливішим. Бо після нього настане сувора пора буднів. Суворих, тому що Україну втягнуто у війну, що не тільки забирає в неї дедалі нові життя, а й висмоктує всі соки. І ніхто напевно не може сказати, коли закінчиться війна. І у кожного з нас є діти. А ми й в думках не допускаємо, що вона триватиме, поки вони виростуть…
свято Незалежності у Спопошині
Тож мусимо у собі подолати байдужість, що глибоко впустила коріння у нашу ментальність за більш, як сім десятків років радянщини. Байдужість, яка не стримує нас викидати сміття сусідові під паркан чи спускати нечистоти в річку чи землю, показувати пальцем на ближнього, не оцінюючи своїх недобрих вчинків, вимагати усього від держави, не даючи їй нічого. Ми маємо гідно шанувати пам’ять про своїх Героїв-захисників і вчити цьому наших дітей.
Надія Байбула,
Зоряна Микитюк
P.S. У День Незалежності у багатьох селах нашого району пройшли свята села. Кожна громада по-своєму відзначала найважливіше свято України і малої батьківщини. Люди згадували своїх героїв, вклоняючись їхній світлій пам’яті. Також пекли короваї, готували наші національні страви і пригощали ними односельців та гостей. Сцени були повні народних талантів.
