У п’ятницю, 29 листопада, у день проведення Саміту Східного партнерства у Вільнюсі, міжнародна траса Київ – Чоп замайоріла національною символікою і закликами Євроінтеграції. Активісти і небайдужі до майбутнього нашої держави люди утворили живий ланцюг, який розпочався у Києві, від Майдану Незалежності, до вулиці Хрещатик, бульвару Шевченка і до проспекту Перемоги аж до Житомирського шосе. Далі – через Житомир, Рівне, Львів до Перемишля. Довжина цього маршруту Європейського єднання – 625 кілометрів.
Всеукраїнський живий ланцюг об’єднав Україну з кордонами Європейського Союзу. Люди із придорожніх сіл вийшли підтримати рух у Європу, із запалом трималися за руки. У такий спосіб гро-мадяни висловили підтримку інтеграції України з Європейським Союзом. По-дібний живий ланцюг організовувався ще у 1990 році для єднання Сходу і Заходу України на День Злуки.
До європейської ідеї активно долучилися і мешканці Жовківщини. Наші земляки – учасники євромайданів у Києві, Львові. Жовківчани чисельно підтримали живий ланцюг з Києва до Євросоюзу, шлях якого проліг теренами нашого району. Позицію європейського курсу України висловили мешканці Жовкви, Дублян, Малих Підлісків, Малехова, представники органів місцевого самоврядування району, громадських організацій і політичних партій. Особливо чисельними учасниками живого ланцюга на Жовківщині виступили студенти Львівського державного аграрного університету, учні-старшокласники. В очах юних дівчат і хлопців – вогник оптимізму й активного запалу. Усі вони – майбутнє України, і вже нині готові відстояти пропозиції жити і працювати у цивілізованій європейській державі. Тисячі усмішок на юних обличчях, тисячі дзвінких голосів, які піднесено скандують: “Україна – це Європа”, “Європейський ми народ”, “Свободу не спинити”, “Слава Україні!”, “Героям слова!”.
Дух свободи дрімав довго, але він прокинувся. І полетів від міста до міста, від села до села, від серця до серця. На вулиці вийшло нове покоління. Воно переймає естаферу і від князів, і від козаків, і від руху за Незалежність, від помаранчевого Майдану. Вони – вільні. Вони – вміють і можуть.
Енергійний запал юних учасників живого ланцюга підтримки євроінтеграції додавав натхнення іншим, закликав приєднуватись і відстоювати своє гідне майбутнє. Водії автомобілів висловлювали солідарність звуковими сигналами. На чисельних автівках майоріли синьо-жовті стяги.
У ланцюгу єднання з Європою – батьки зі зовсім маленькими діточкми у візочках і геть старенькі дідусі і бабусі. У руках людей майорять прапори України та Європейського Союзу і просто написані на аркушах паперу гасла, що Україна має іти в ЄС. Це об’єднує народ, показує світу силу та єдність.
На Львівщині живий ланцюг об’єднав Україну з Європейським Союзом. Активісти взялися за руки з поляками на кордоні у пункті пропуску “Шегині”. Ця подія, безумовно, ввійде у новітню історію Української Держави. О 12 год. 30 хв. учасники акції єднання із Європою піднесено виконали Державний гімн
“Ще не вмерла Україна”.
Незважаючи на повідомлення, що Президент України не підписав у Вільнюсі Угоду про асоціацію з ЄС, люди, сповнені надії й оптимізму, скандували, що Україна буде з Європою! Відповідь та питання часу поки що не дає ніхто.
Свої думки і бачення стосовно європейського майбутнього України
та українців ми попросили висловити учасників живого ланцюга підтримки євроінтеграції.
Оксана, Тарас, Назар, студенти Львівського медичного університету ім. Д. Галицького:
– Ми хочемо європейського майбутнього. Ми бачимо себе тільки у Європі і робитимемо все для того, щоб це здійснилося. Нині багато студентів нашого вузу виїхали на різні напрямки міжнародної траси, яка проходить Львівщиною, щоб взяти участь у живому ланцюгу єднання Києва із кордоном Європейського Союзу. Вирішується наша доля, і ми не стоятимемо осторонь.
Андрій Ясік, студент Львівського державного аграрного університету:
– Це наше волевиявлення! Молодь – за Європейський Союз! Такий прояв у вигляді живого ланцюга, на мою думку, є найбільш дієвим. Наша група у повному складі, 20 чоловік, вийшла підтримати євроінтеграцію. Іншого шляху у нас нема. Пар не відмінили, але ми усі тут. Україна – це Європа. І це – наш вибір?
Орися Гринчук, Христина Проць, учні Дублянської загальноосвітньої школи:
– Ми прагнемо вступу України у Європейський Союз. Щоб українці стали жити краще, щоб доступна була вища освіта і безкоштовна якісна медицина. Хочемо гідних умов життя у своїй державі. Ми брали участь у Львівському євромайдані, там панує піднесена атмосфера, витає багато позитивних емоцій.
Володимир Гель і Михайло Боровик, мешканці м. Жовкви:
– Сьогодні – ми учасники всеукраїнського живого ланцюга з метою підтримки євроінтеграції України. Українці гідні кращого соціального захисту: достойних пенсій, зарплат, стипендій. Боляче, коли наша молодь із дипломами про вищу освіту не може працевлаштуватися. А де брати засоби для життя, годувати сім’ї?
Сорок років трудового стажу і тисячна пенсія, а в депутатів – понад десять. Хіба це справедливо? Ми не втрачаємо надій, що зміни неодмінно будуть. Наше майбутнє – в наших руках! Підтримаймо, проявімо єдність і солідарність!
Богдан ЧУНИС,
Уляна ЛАЩІВСЬКА,
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
