Нещодавно колежанка запропонувала прочитати книжку сучасної української письменниці, її родички Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону». Увагу привернуло уже гарне оформлення титульної сторінки. У переліку картин і літографій — рідна старовинна Жовква, а саме: літографія з малюнка Наполеона Орди «Вид на Жовкву з північного заходу» сер. ХІХ ст. і літографія Кароля Ауера «Жовква. Ринкова площа» сер. ХІХ ст. Наталія Гурницька – українська письменниця родом зі Львова. «Мелодія кави у тональності кардамону» — це плід її десятирічної праці, роман, що є чудовим зразком сучасної якісної жіночої прози, емоційної та інтелектуальної.
Перегорнувши перші сторінки книжки, поринула у тогочасні події з усіма принадами суспільно-культурного життя, історичними подіями. Пронизлива історія забороненого кохання між донькою священика Анною й одруженим польським шляхтичем Адамом нагадує «Тих, що співають у терні». Що поєднало молоду невинну дівчину-сироту зі значно старшим за неї чоловіком – справжні почуття чи тільки мінлива пристрасть? Чи отримають закохані шанс змінити власну долю та залишитись разом? Відповіді на ці запитання читач із нетерпінням шукає, перегортаючи кожну сторінку роману, вчитуючись у кожен абзац.
Мабуть, подібні історії траплялись завжди на всіх континентах. Заборонені почуття, здавалось би, приречені з першого подиху й погляду, без найменшого права на існування. Проте вистраждані та вкарбовані в серце…
«Спокійна і красива мова. Мелодія слів, справді, подібна до музики: часом меланхолійно-романтична, часом пристрасна до шалу. Як би не кортіло швидше прочитати роман, він все одно «звучав» так, як звучав», — пише у передмові письменниця Олена Печорна.
«Мелодія кави у тональності кардамону» — насамперед, подорож до жіночого серця. А серце жінки в найголовнішому стале: воно вміє любити, — і байдуже, яке століття на календарі…
Уляна ЛАЩІВСЬКА.
