Смичкові музичні інструменти на теренах України відомі з давніх-давен. У Києві, у Софійському соборі, який внесений до світової спадщини ЮНЕСКО і спорудженоний в ХІ столітті, на північній вежі збереглася фреска із зображенням музиканта, який грає на смичковому інструменті. Скрипка – народний музичний інструмент слов’янського походження, є головним у симфонічному оркестрі.
У XVI столітті скрипка з’явилась і в Європі, з Італії походять видатні скрипкові майстри: А. Гварнері, А. Страдіварі, Н. Аматі. На інструментах, які створили ці майстри, грають видатні скрипалі світу. Скрипка має чотири струни, і кожна з них володіє неповторною звуковою гамою. Верхня – яскрава, блискуча, дві середні, наділені нижнім поетичним тоном. Друга – м’яка, а третя – напружена, а нижня, «басок», — сила і соковитий тембр.
Технічні можливості скрипки неабиякі. Вона — віртуозний, співучий, душевний інструмент. Особливо розширив технічні можливості скрипки М. Паганіні. Прийом гри на ній удосконалювався разом із мистецтвом віртуозів. Знамениті твори для скрипки написав А. Вівальді, С. Бах, В. А. Моцарт, П. Чайковський.
Цікаві складові смичка інструмента: тростина, волос, кінець смичка, колодочка, гвинт. Сама ж скрипка складається з двох основних частин: корпуса і грифа, між якими натягнуті струни.
У Жовківській дитячій школі мистецтв діє струнно-смичковий відділ, де мистецтву ово-лодіння музичними інструментами навчають викладачі Н. М. Бандура, Г. Є. Біль, Л. В. Галевич, Т. В. Зінчук, О. І. Бокало, Г. П. Нестерович. Їх вихованці постійно беруть участь у концертах школи і міста. Є учасниками ансамблю школи і камерного оркестру.
Василь ГУЛЬГУН,
м. Жовква.
