Здавалось би, місяць трудової діяльності – термін, коли про якісь вагомі здобутки говорити не доводиться. Бо й справді, що можна зробити на великому підприємстві за чотири тижні, як тільки для того, аби ввійти в курс справ, потрібно немало часу. Зазвичай про звітні результати стало традицією ділитися після стоденного перебування на посаді. Утім є й приємні винятки із правил. Третього листопада директором Жовківського держлісгоспу було призначено Степана Сохнацького, а вже четвертого грудня він мав що розповісти журналістам, повідомити про свої скромні здобутки.
Що виділяє нинішнього керівника жовківської лісової господарки серед високопосадовців району, так це його скромність і порядність. А такі риси, як відповідальність, націленість на роботу, повна віддача довіреній справі, є яскравим підтвердженням професіоналізму і могли би слугувати виробничим кредом для кожного виконавця. Сьогодні Степан Степанович – наш співрозмовник.
— Пане Степане, розкажіть, будь ласка, з якими проблемами Ви зіткнулись на початку роботи, чому, насамперед, приділили увагу, очоливши ДП «Жовківське лісове господарство».
— Сьогодні, першочергово, потрібно повернути довіру до підприємства з боку громадськості, контролюючих органів, державної влади і потенційних споживачів, які відвернулися від нас через неправові дії колишніх керівників. Попереднє керівництво залишило підприємству борги на суму 2,5 мільйони гривень. Ще й до сьогодні тягнуться кримінальні провадження за ст. 212 про несплату податків. Виникає запитання, чому має платити лісництво, адже за цю суму можна виплачувати протягом двох місяців зарплату 160-м робітникам.
Важливо також очистити підприємство від корупції та хабарництва. Наведу вам приклад: попереднє керівництво, задовольняючи свої меркантильні інтереси, здавало в оренду приватним підприємцям чотири машини «Урал» за дуже низькими цінами. Ми відслідкували їхні корупційні схеми і розірвали збиткові договори. Ці машини – державне майно, і ми самі ефективно будемо ними розпоряджатися.
Щоб витягнути лісгосп з безодні занепаду, ми взяли під облік і контроль усі вирубки дерев. Провели глибокий і системний аналіз над кожним кубометром лісоматеріалу. Почали думати, рахувати і раціонально використовувати наші ресурси — це елементарний господарський підхід. У результаті вдалося реалізувати продукції на 2 мільйони 100 тисяч гривень, з яких 1мільйон 260 тисяч гривень довелося віддати податковій, 430 тисяч використали, щоб виплатити заборгованість по зарплаті нашим працівникам. Ми змогли направити виробництво в потрібне русло, і воно дало свій результат. На сьогодні вже створено 15 нових робочих місць.
Із першого робочого дня ми ввійшли в правове поле і з нього ні вправо, ні вліво не відступаємо. Зі всіма органами влади ведемо діалог. Діяльність лісництва відкрита для кожного, бо нам немає чого приховувати. Я готовий відповідати за кожну витрачену мною копійку. Будемо вдячні за добру підказку чи зауваження щодо нашої робити.
— Скажіть, як контролюється вирубка лісу, адже лісова площа величезна. А при теперішніх зарплатах, напевно, часто виникає спокуса продати ліс?
— Скільки буде існувати людство, стільки будуть і спокуси. Вони не виникли вчора і завтра не щезнуть. (Усміхається). У нас впроваджений електронний облік деревини. Кожна зрубана колода проштамповується — ставиться бірка, яка зразу ж вноситься в електронну базу даних.
Регулярно проводиться обмір дерев, під час якого спеціальна програма рахує скільки і якої повинно бути продукції: ділової, напівділової деревини, дров, сучків і відходів. Ці відходи також контролюються.
— Чи є збут на відходи — тирсу, гілочки?
— Тирсу постачаємо Жовківському КП «Теплокомуненерго». На гілки з лісу та сучки в нас ще попиту поки що немає. Але за ними перспектива. При переході на альтернативні джерела енергії саме ці відходи можуть стати одним із основних видів палива.
— Які плани на майбутнє? Чи намітили Ви перспективи розвитку Жовківського лісового господарства?
— Звичайно, по-перше, потрібно з’ясувати ситуацію з боргами моїх попередників. По-друге — підняти рівень культури виробництва, що передбачає чітку організацію праці, виправдані підбір та розстановку кадрів, бо утримувати некваліфікованого працівника є збитково для підприємства. По-третє — нарощувати темпи переробки, створювати додаткові робочі місця. Беремо за завдання – з реалізації деревини отримувати 100 тис. грн. щоденно або 12 тис. грн. за годину. Для цього плануємо придбати нові механізми та верстати для ще ширшої переробки деревини. Потрібно ще раціональніше думати над кожним кусочком, як і де його використати. Щоб закінчити цей рік з належними показниками, мій робочий день становитиме 12 годин.
— Нарощуються темпи виробництва, переробка, а як справа з насадженням?
— Із насадженням у нас проблем ніколи не виникало. Класики лісівництва казали, що рубка і посадка це є синоніми. Якщо ти зрубав дерево, то завдання лісівника зразу посадити, заліснити. Та вирубувати дерево потрібно в певний період дозрівання, коли воно досягає своєї максимальної цінності. Якщо пропустити цей період, то деревина, яка могла бути використана на будівництво, перетвориться на дрова. Тому нам потрібні кваліфіковані фахівці, які будуть зберігати і примножувати державне майно. Коли помиляється агроном, то наступного року він може виправити свою помилку. Цикл в нього — рік, а у нас він триває 70-100 років. Специфіка лісового господарства така, що насадження дорівнюють зрубці.
— Степане Степановичу, розкажіть, будь ласка, чому Ви вирішили стати лісівником?
— Ця професія у моїй родині передається з роду в рід. Мій батько працював лісником 35 років на Сокальщині, звідки я родом. Змалечку часто бував у лісі. Жива природа мене цікавила і вабила. Ще тільки носом до вулика діставав, а вже хотів знати, що там ті бджоли роблять. У момент зрілості я свідомо готував себе до посади лісничого, бо вважав її найвідповідальнішою професією. Закінчив технікум, пішов в армію, пізніше закінчив Лісотехнічний інститут. У мене був великий багаж знань, який я прагнув використати практично і цим займаюся до сьогодні. Закінчували інститут ми з дружиною в один рік і пропрацювали разом 23 роки. Коли мене висунули на посаду директора Жовківського лісництва, то наше антикорупційне законодавство не дозволило працювати разом. Дружина змушена була звільнитися.
У мене багато захоплень: бджоли, лікарські трави, пробую вирощувати різні екзотичні дерева і кущі. Праця лісівника — це праця на примноження. На жаль, тенденція така, що наші лісівники діляться на дві категорії: лісоводів і лісовозів. Не маючи відповідної освіти та потрібних знань, вони недбало ставляться до своєї роботи. А так не можна, бо кожне дерево, то є живий організм.
На мою думку, для того, щоб Україна стала процвітаючою країною, потрібно, щоб у всіх сферах діяльності і на усіх рівнях були практикуючі християни, фахівці і патріоти. Люди, які збуджують свою совість, а совість — голос Божий в душі людини, вже на правильному шляху. Я не можу водити літак чи робити операцію, але я докладаю максимум зусиль, щоб робити свою справу професійно. А не бути патріотом — це злочин і гріх в такий важкий час для держави.
Дякую громадськості, яка висловила мені довіру, і тим людям, які підтримали мою кандидатуру. Цю довіру я зобов’язаний оправдати.
— Перші Ваші кроки на новій посаді доводять, що широка аудиторія, яка довірила Вам непросту ділянку роботи, може бути задоволена. Зичимо подальших плідних звершень. Дякуємо за розмову.
Спілкувалися
Віталія ТЕРЛЕЦЬКА,
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
