В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна…
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили —
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі — сила,
В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу –
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.
Такі теплі і хороші рядки написав український поет В. Симоненко для своєї найдорожчої людини — матері. Мабуть, кожен із нас у певний момент свого життя задумувався над високим почуттям любові до матері та намагався усвідомити, ким для нього є мама. Намагався зрозуміти, які ж світочі ховаються під маскою цієї великої постаті, та яку роль вона відіграє у житті кожного з нас.
Скільки віршів, од, поем, пісень присвячено матерям. Скільки асоціацій, емоцій, високих моральних чеснот покладено у значенні цього короткого, зате благородного і щирого слова «матір». Проте жодне з них не може передати справжнього почуття материнства.
Мама у кожного — одна і у кожного своя, проте у всіх вона по-своєму найкраща. Будь-яка людина, усвідомивши себе на особистісному, духовному та національному рівні викохала у своєму серці любов до матері щонайменше у трьох її іпостасях.
Перша з них — це мама, яка дала життя. Світла і щира усмішка, дбайливі руки і ніжний погляд є втіленням найбільш чистої та безкорисливої любові. Вона є вірним другом, надійною опорою, щирим порадником, берегинею життя і клопіткою вчителькою. Перше слово, перший крок, перша радість, перший біль, перші сльози і перша любов — усе починається з мами. Все наше життя починається з мами, кожна хвилина у ньому увінчана її бережливим та чистим почуттям любові і турботи. Мама – найдорожча та найрідніша за усіх… Вона виплекала і виховала найцінніший свій скарб — дитину. І виконала найбільш важливу місію – дати нове життя.
Другою матір’ю у нашому житті є Матір Божа — уособлення чистоти, любові, терпіння, милосердя, віри та самопожертви, яка усе це віддала заради свого улюбленого Сина — Ісуса Христа. Це Мати, до якої ми молимось і просимо здоров’я для рідної неньки. Вона є духовним началом для нас, християн, втіленням найвищої материнської місії – милосердя через терпіння та безкорисливої любові через страждання. Мати Божа виступає заступницею усіх матерів і прикладом для наслідування, а її любов – є скарбницею та істиною духовності для всіх людей (її синів і дочок).
Третьою матір’ю у житті людини є Батьківщина. Рідна земля, домівка, материнська хата, батьківський поріг, місце, де на тебе завжди чекають, де почуваєшся потрібним і найщасливішим. Там, де пробігали шляхи босоногого дитинства і переплелись усі відомі почуття дитячого, юного і дорослого життя. Ненька-Вітчизна лежить у серці кожного патріота світлим відблиском любові до усього рідного, знайомого і звичного – того, що закладено у моральній свідомості, історичній пам’яті та національній гідності.
Зрозуміло, що найближчою мамою є наша рідна, котра залишається у серці і пам’яті найвищим ідеалом і авторитетом. Людина, яка жила і бачила своє майбутнє у власних дітях, у їх добробуті, щасті, радості та успішності. Обов’язок кожної дитини – любити, поважати і величати свою матусю, позаяк вона дала нам життя, яке цінувала і цінує вдвічі більше за своє. І в хвилини радості чи горя, у будь-якому віці ми залишимось для неї рідними дітьми, яких чекає все та ж тепла і щира любов і підтримка. Бережіть матерів – вони наше все!
Віталій СЛУКА.
