Не за горами високими, не за морями глибокими, не в тридесятому царстві, а в мальовничому, багатому зеленню куточку благодатної нашої неньки-України розкинулося невеличке село Крехів, а в центрі його – школа.
Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи. Дзвенить дзвінок – теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти — уважно слухають. Бджолина сім’я називається роєм, і в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дев’яти років учні одного класу житимуть шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти за його успіхи. Як і в звичайній родині, у них є свій шкільний батько – директор, який відповідає за усі негаразди й пишається успіхами. Крім того, він завжди намагається пояснити учням, що вони тоді успішні, коли разом, коли відчувають плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.
Навчити дітей добру й милосердю
Чотирнадцять років поспіль очолює шкільний заклад дбайливий господар, як добрий і уважний батько, Володимир Крук, зібравши довкола учителів-однодумців та старанних і розумних учнів, виважених та зацікавлених у знаннях своїх дітей — батьків. І успіх кожного сприяє навчанню добра, а ще більше милосердю до оточуючих.
Кожного ранку Володимир Левкович зустрічає своїх підлеглих усмішкою та християнським привітом: «Слава Ісусу Христу!» (мабуть, більше в жодній школі району немає такого вітання). А ще мудре слово наставника – це щоденні поради, що допомагають долати труднощі.
— Головне — дати дітям розкрити себе, — підкреслює у розмові пан Володимир. — Ми цінуємо думку кожного учня і заохочуємо до знань. У школі навчається 100 учнів, предмети викладають 17 вчителів, серед них 2 старших вчителі та 5 — із вищою категорією.
Духовні настанови
Свято знань і Свято останнього дзвоника, випускний вечір і відзначення ювілеїв – усі урочистості цього закладу ніколи не відбуваються без духовних наставників: отців-монахів і о.Івана Клеби. З перших років відродження Крехівського монастиря отці дбають про духовне зростання школярів та вчителів. У щасливі та скрутні часи, які переживала крехівська школа (надання автотранспорту, реконструкція системи опалення та ін), духовні наставники монастиря були і є разом зі шкільною родиною.
Із нетерпінням учні щорічно очікують бесід, які проводять отці-василіяни у часи Великого посту, адже знаходять слова небуденні, особливі, які не залишають байдужими юні душі. Їхні слова – завжди авторитетні, вагомі для кожного члена шкільної родини.
Із повагою до прекрасного
Надзвичайно цікаві, папероплас-тикові витвори вчать школярів робити на уроці трудового навчання.
— Модульне орігамі розвиває мислення і заохочує до творчості, — ділиться у розмові вчитель Юрій Скоропад. — А ще виконання таких фігурок як зайчиків, корзинок, собачок та ін. розвиває просторові уявлення, фантазію, відкриває шляхи до цікавої творчості. Прийоми роботи з папером дозволяють створювати і різноманітну фактуру з аркушів, і безліч простих об’ємів, з яких складають складні просторові композиції. Окрім орігамі, учні будують храми та будиночки, скульптури зі сірників. А на уроках образотворчого мистецтва вчаться розпису на склі. Юрій Володимирович намагається зробити усе, що в його компетентності, знаходячи найцікавіші елементи у своїй роботі.
Учитель від Бога
Про Володимира Бородайка, педагога-організатора, можна беззастережно сказати, що це педагог за покликом душі та серця. Адже все своє життя він присвятив роботі з дітьми, багато років передає свої знання з покоління в покоління, вдосконалюючи педагогічну майстерність. Його мудрі настанови виховали чимало співочих династій. І школярі віддячують йому тим самим. Ключик до серця кожного учня Володимир Ярославович підбирає індивідуально.
З легкої руки пана Володимира мистецтво впевнено «поселилося» в крехівській школі. Музичне відділення, гурток хорового співу, шкільний театр – все це на професійному рівні живе й наповнює школу естетикою прекрасного. Співоча душа Володимира Бородайка вже не один рік поспіль виховує юні таланти, дає їм наснагу на подальше творче життя.
Є на кого рівнятися
Андрій Войтик — один із кращих учнів школи, який у своємо доробку має найбільше нагород. Вже цього року він посів ІІ-ге місце з хімії, ІІІ-тє місця з української мови та літератури й фізики. Його наполегливість, завзятість, цілеспрямованість, старанність увінчуються з кожним роком неабияким успіхом. Він прославляє свою школу досягненнями високого рівня з багатьох навчальних дисциплін.
Пам’ятний дарунок
Випускники 65-го року випуску з ініціативи Марії Зозулі вирішили своїй школі зробити пам’ятний подарунок – фігуру Ісуса Христа. Завдяки цьому – кожного ранку учні, прямуючи до школи, помолившись, спокійно сідають за уроки. Як зазначила заступник директора Мирослава Войтик, цей випуск зробив дуже добру справу для школи і учнів, а також і для жителів села.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
