Закінчення. Поч. у №№ 6, 7
І тут знову серед 24 команд немає команди з м. Жовкви. Щоправда, зате є команди з сіл Гійче і Добросин. Респект Вам, земляки!
А тепер опустимось ще на щабель нижче, у другу лігу чемпіонату Львівщини з футболу. Хто ж тут грає? Друга ліга, група А: «Галичина» (Великий Дорошів), Муроване, Артасів, Рудно, Старі Батятичі, Ямпіль, Рясне Руська, «Рата» (Великі Мости), «Нива» (Дубляни), «Збиранка» (Грибовичі), «Нива» (Жовтанці). Група Б: «Лапаївка», «Галичина» (Бібрка), «Сокіл» (Вел. Глібовичі), Новояричів, Красне, Сілець, Чемеринці, Підмонастир, «Галичина» (Великий Дорошів), Рудно, «Арсенал» (Старе Село), Городок-Черляни, Сокільники, Верхня Білка, Щирець, Рава-Руська, Давидів.
Ми з вами, шановний читачу, познайомились зі всіма командами з різних населених пунктів Львівщини, які грають в обласному чемпіонаті на різних рівнях: у прем’єр-лізі, першій і другій лігах. Бачимо тут практично всі районні центри Львівщини, міста обласного підпорядкування, а головне – масу сіл, майже 70 %, і що приємно, є представники Жовківщини: Гійче, Добросин, Рава-Руська, Дубляни, Великий Дорошів, Грибовичі, Артасів, Старе Село.
А все ж таки, а де славний районний центр Жовква, найбільше місто в районі, з найбільшим владним потенціалом, найбільш розвиненою інфраструктурою, людським ресурсом, навчальними закладами, спортивною та трьома загальноосвітніми школами, різними спортивними секціями тощо? Невже потенціал, здібності сільських, селищних керівників, як правило одного, двох, у вищеперерахованих, і особливо в сільських команд, вищий, аніж у нашій славній Жовкві, яка має такий гарний послужний список футбольних здобутків команди «Гарай» (описано вище)?
Невже в селах Демні, Торчиновичах, Бориничах, Чорному Острові (прем’єр-ліга) – умови кращі, громада і влада розумніші за нашу, жовківську? А що Ременів, Муроване, Великі Мости, Добросин, Гійче, Лопатин, Кохавинка, Турка, Грибовичі, Сілець, Н. Яричів, Батятичі, Старе Село? Навіть і порівнювати не хочеться…
Шановний читачу з Жовківщини, мені соромно за всіх нас, за нашу громаду, особливо за наших жовківських і не жовківських бізнесменів, нашу попередню не патріотичну владу. Я розумію, багато хто з теперішньої влади, бізнесу, громади, буде розводити руками, посилатись на труднощі, проблеми з бюджетом, війною, інфляцією, курсом долара тощо. А в тих населених пунктах, що утримуюють команди прем’єр-ліги, першої і другої ліг, особливо в селах, містечках, які в декілька, а то й вдесятки раз менші за Жовкву, хіба не такі пробеми? Вони, мабуть, ще більші, і можливості в них значно менші. Хіба не в цій державі живуть? Не такі податки платять? Не так формуюють дохідну частину бюджету? Про це можна писати до безконечності…
Але видно, що там більше дбають і хочуть, щоб їхні населені пункти і команди були на карті футбольної Львівщини і навіть України, як був колись наш жовківський «Гарай». Громади, керівники цих населених пунктів є більшими патріотами, ніж ми, більше дбають про своїх дітей, молодь, про тих, хто любить футбол.
А в нас, у Жовкві, особливо на Жовківщині, стільки успішних бізнесменів, приватних підприємців, власників магазинів, готелів, АЗС, керівників підприємств різної власності і просто звичайних людей. Проте вони чомусь не дуже переймаються проблемами м. Жовкви, завдяки якій створили тут бізнес. Вони думають лише про себе, і якщо фінансують команди, то тих сіл чи населених пунктів, звідки походять.
Мені прикро і не дуже приємно про таких людей писати, але скажіть, коли правда була солодкою? Ці рядки пишу не з метою образити успішних людей, а з вірою в те, що шановні панове переглянуть своє ставлення до Жовкви і його проблем. Кожен, хто прочитає ці рядки, можливо, десь знайде і себе, переосмилить і допоможе нам усім відновити в місті футбольну команду «Гарай», як колись ми всі разом відновлювали львівські «Карпати», які комуністична влада розігнала за націоналістичні настрої, бо у Львові, коли грав московський «Спартак», «Динамо», ЦСКА, «Торпедо», ми кричали «Бий москалів!». І правильно кричали, бо це гасло актуальне і сьогодні, в час війни.
Ми хочемо і ставимо за мету, щоби знову жителі міста Жовкви і району в неділю, після церкви, могли прийти на стадіон «Розточчя». Гарно відпочити, повболівати, з’їсти морозива з дітьми, внуками, поспілкуватись, зрештою насолодитись футболом, спортом. Щоби знову до нас приїжджали вболівальники з району: Куликова, Рави-Руської, Дублян, Магерова, Добросина, Великих Мостів, найближчих населених пунктів, зокрема й зі Львова, як колись приїжджали тренери Мирон Маркевич, Віктор Колотов, Іштван Секеч, Йосиф Фалес, Михайло Кусень, Володимир Булгаков, Ярослав Дмитрасевич, Роман Покора, Ростислав Поточняк, Левко Броварський, Володимир Журавчак, наш земляк Богдан Бандура, Олександр Кулішевич. Були в нас на матчах гості з Києва, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Чернівців, а судили матчі такі судді, як Я. Грисьо, М. Сидор, Я. Лемех, брати Валенки, І. Дерев’янко та ін.
Дуже хочеться, щоб наша молодь, яка вчиться в Жовківській ДЮСШ, могла грати у футбол за свій рідний ФК «Гарай» на високому рівні, в першості області, України, а не їхала виступати «легіонерами» за села, на першість району.
Громада плюс місцева влада, разом з бізнесменами і керівниками підприємств без проблем зможуть відновити славні традиції Жовківського футболу, зокрема ФК «Гарай», який досяг найбільших успіхів за всю історію футболу м. Жовкви і Жовківщини.
Вірю, що наша рідна команда «Гарай» знову гратиме на стадіоні «Розточчя». І кожен з нас повинен допомогти в цьому, з миру по нитці. Це буде найкращий подарунок до 20-річчя найбільших футбольних звитяг команди з м. Жовкви.
Орест Голінка, корінний жовківчанин, один із засновників ФК «Гарай», вболівальник із 60-річним стажем.
Р.S. У цій статті з об'єктивних причин упущені прізвища деяких кращих футболістів, які грали за команду м. Жовкви в різні часи: це І. Кінаш (післявоєнні роки), Т. Яськів, В. Василюк, І. Куляша, О. Рачинський, М. Сорока, В. Несторко, Ю. Руліцький, З. Шимлій, В. Батрух, Ю. Кацюба, В. Філь, І. Бандура, В. Агабеков, майстер спорту Ю. Бондаренко, м.с. Б. Бандура.
Цілком можливо, що за команду м. Жовкви грав ще ряд футболістів, які не згадані, але автор статті не ставив за мету називати 100 % усіх футболістів, зрештою це неможливо. Тому перед ними приносить свої вибачення.
Р.Р.S. У статті "Чи гратиме "Гарай" на "Розточчі"?" в минулому номері допущена неточність. Юрій Руліцький не був президентом команди "Гарай", як сказано в тексті. Він був футболістом, тренером, директором стадіону.
