Культура виступає фундаментальним фактором, оцінкою рівня буття як народу, так і особи. Феномен культури присутній і пронизує не тільки глобальні, загальнонаціональні явища, процеси і набутки, але й вчинки і діяльність кожної людини у найменших проявах, які виникають у її житті. Адже культура побутової поведінки, реакції на суспільні виклики, високість духовного виразу, стійкість і відвага у відстоюванні своєї Батьківщині зі всім її історичним і культурним спадком тощо є ніщо інше, як належний інтелектуальний, освітній і розумовий рівень особи, і яка, водночас, розуміє, що вона є спадкоємцем великих справ «… многих, многих поколінь» (за І. Франком), і лише тому я (особа) духовно багата і свідомо прагну возвеличити своєю відчайдушною працею свій народ.
Переконаний, що таким величним смислом у своєму творчому житті керувався унікальної акторської культури, ніколи і ніким незабутий Богдан Ступка, шана до якого ширитеметься у просторі і віках.
Адже Ступка своєю акторською грою, вишуканими артистичними засобами, достоту розуміючи і відчуваючи суспільну, культурну, етико-моральну місію театру, його вдосконалення впродовж багатьох століть, зумів заяскравіти на українському театральному поприщі та так яскраво, що Його талан засвітився на ввесь світ. Блискуча подача образу на сцені у ХІХ — початку ХХст. українськими корифеями театру – Кропивницьким, Тобілевичами, Заньковецькою та багатьма іншими, була підхоплена наступними поколіннями, талановитими майстрами театру, і возвеличили їх новим сценічним виразом, що відповідає сучасній художній культурі театру і кіно. Адже український глядач за своєю природою є трішечки артист, маючи у своєму характері притаманні йому іронію і тонкий гумор, тому на сцені гра мусіла бути довершеною у розкритті персонажів.
Львівське театральне середовище було для молодого актора Богдана Ступки материнською колискою – і в плані піклування, і в плані вимоги на професійну зрілість. З особливим піднесенням сприйняли і полюбили за акторську майстерність у артистичному тандемі з Миколайчуком у неперевершеній кінострічці «Білий птах з чорною ознакою». Уже сповна виплеснула акторська майстерність і сполохана стихія, нехай сценічна, постановочна, але стихія відваги у боротьбі з одвічним ненависним ворогом, загребущою і варварською московщиною.
Столична сцена доправила мистецьку артистичну природу Ступки до голлівудського розмаху. Могутньо творчий розмах розкрилився у багатьох фільмах і театральних виставах, та все ж знаковою стала роль Богдана Хмельницького у неперевершеного, легендарного митця-режисера Гофмана у фільмі «Вогнем і мечем» за історичним твором польського романіста Сенькевича, який ставився, на жаль, без симпатії до української історії.
Що й казати – небуденний талан, здобутий наполегливістю під орудою творчої особистості Данькевича.
Наполегливість проявляв Богдан Ступка на іншому поприщі, будучи Міністром культури України. Згадуються дебати зі Ступкою на відстоюванні бюджету для своїх відомств (я тоді був першим заступником Голови Держкомінформу України) на засіданні у Міністра фінансів України, зовсім байдужого до української культури та історії. Звичайно, як слід було очікувати, Міністр свойого домігся. Все ж авторитет! Мені поталанило далеко менше. Але поталанило після бюрократичних дебатів, коли ми частувалися кавою і вели розмову про можливість мобілізуватися в уряді на широку програму – піднести самосвідомість української нації через сферу культури, інформаційних проектів різними медійними засобами, що ми європейський народ і маємо історичну можливість розбудувати свою Державу, у якій громадянин України матиме гідне, справедливе життя. Насправді вели мову про реалізацію державної ідеології. Та у наш розкритий парус нам не вистарчило зусиль повернути вітер, а треба було урагану, щоб наш могутній корабель набрав швидкого лету у щасливе грядуще. Недоля?!
Ще багато разів розмірковували над можливими ресурсами, засобами і виконавцями важливої програми, але не тільки бюрократична рутина пожирала багато часу і сили, скільки не було достатньо ентузіазму і розуміння деякими міністерськими колегами. Усе переносилось на потім, на завтра. І до сьогодні…
Богдан Ступка став втіленням і зразком голлівудського формату в акторському мистецтві для сучасних акторів сцени чи кіно.
Степан ПАВЛЮК,
академік НАН України,
професор, директор Інституту
народознавства НАНУ.
