Про жовків’янина Степана Яськіва наш часопис писав зовсім недавно у матеріалі «На вістрі часу». А минулого тижня поважний чоловік, багатолітній член «Меморіалу», учасник визвольних змагань, сам завітав до редакції, аби подякувати за публікацію, познайомитися з колективом, розповісти цікаві епізоди зі своєї життєвої історії.
Для п. Степана Великодній День запам’ятався особливо, адже на саме Воскресіння далекого 45-го року минулого століття він потрапив у полон. Чимало води стекло із тих часів, та пам’ять береже найуразливіше. Сьогодні усвідомлює, як ніхто інший, що життя — це невпинна боротьба. Й у будь-якому віці не можна сидіти, склавши руки. Озброївшись гаслом «А що я зробив, щоб підняти самосвідомість і добробут народу?», довгожитель щоденно послуговується ним, «ідучи в народ», і щасливий, якщо достукається до серця слухача.
Із добрим настроєм п. Степан полишив стіни редакції, не забувши привітати земляків із прийдешнім святом творчим приготуванням паски. Ось її рецепт: До двох повнісіньких жменьок думок потрібно покришити серця шматок. Додати чашку вибачливості і дві ложечки ввічливості. Відтак — два грами розуміння і одного усміху проміння. Ще повну склянку без вагань доброзичливих дати бажань. Чемності також не жаліти і щедро щирістю полити, трішки привітності дати, все разом перемішати. Потім пекти в такій печі, що називається теплом душі. А як усі паски будуть готові — посипати їх порошком любові. З Христовим Воскресінням!
