У кожній родині є сонячні гарні дні, але є й похмурі, захмарені. Проте й тоді така родина є щасливою, коли в ті похмурі дні вміє молитися. Так і нашу родину — Україну об’єднало спільне лихо, біда. Адже наша Україна знаходиться у стані неоголошеної війни, яка забрала життя багатьох синів, чоловіків і батьків, котрі магли б радіти життю, створювати сім’ї, народжувати та ростити дітей. Ця війна зробила безбатченками дітей, стерла зі землі міста і села. Тому добрим наміром послужила передача молитовної естафети «За мир та спокій в Україні».
О Мати Божа, о Райський цвіте,
Тебе благають вкраїнські діти:
Не дай в неволі нам погибати,
Вкраїну нашу рятуй нам, Мати…
У цей день стронятинці урочисто зустрічали Пресвяту Богородицю. Хтось із вірою і надією на краще майбутнє, хтось у молитві схиляв коліна і благав миру та спокою, а в когось зринала сльоза за тих, хто поклав свої голови за майбутнє України…
Роксолана Петрух та Уляна Тимуш у супроводі дирекції школи Віри Кічало та вчителя християнської етики Віри Бранець вносять Богородицю для поклоніння, у цей час учні школи створюють «живий ланцюг» із лампадок. Естафету переймають місцеві священнослужителі отець Іван Баранич та отець Григорій Зельман, звучить спільна молитва дітей, батьків, жителів села, і всіх їх об’єднує спільна мета — мир та спокій в Україні.
У своєму виступі отці звертаються до присутніх бути витривалими та сильними у своїх переконаннях, щоб пережити цей нелегкий час і не бути лише очевидцями, але й учасниками всеможливого сприяння, перш за все жертвувати себе в молитві за рідну землю, за Україну, бути гідними нащадками таких визначних діячів, як С. Бандера. Р. Шухевич та Є. Коновалець, творити добро один одному. Наскільки досконалішим став би наш світ, коли б у душі кожного розцвіла квітка любові, внутрішньої чистоти, доброти, щирості.
Є одна Україна, як одна Мати Божа, цариця неба і землі, покровителька і захисниця України, і перед образом Святої Матері, що в мир наш Бога принесла, повторимо заповітне Шевченкове слово:
Свою Україну любіть,
Любіть її. Во время, люте,
В останню тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.
Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо просимо за Україну, за рідну Матір, і молитва наша сповнена любові.
Ірина КОРЧИК, вчитель української мови та літератури Стронятинської ЗОШ І-ІІ ступенів.
