« Не спи, моя рідна земля,
Прокинься, моя Україно!…»
Усе це кожного дня переживає український народ. Захищаючи територію нашої держави, боронячи свій Богом даний край, ми щохвилини несемо втрати ціною людського життя. Наша мрія одна – мир на всій землі. І сьогодні кожний українець із великою любов’ю і душевним трепетом сподівається зустріти новий день без пострілів гармат, без вибухів, без болісного плачу матерів за своїми синами, а дітей – за своїми батьками.
Ми надіємось… Але поки що ми усіма силами повинні допомагати нашим героям у боротьбі за світле майбутнє неньки-України. Тому Волицька ЗОШ не стоїть осторонь цих жахливих подій. Учителі та учні школи протягом декількох днів плели маскувальні сітки. Робили вони це з великою любов’ю в серці, з надією на те, що, можливо, це врятує життя нашим землякам.
Хоч вони ще школярі, проте з «великим серцем» та завзятістю працювали на благо своєї держави.
Ми закликаємо усіх сьогодні не бути байдужими до подій сучасності і згадати у молитвах усіх тих, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять усіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу і волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить!
Нам берегти тебе, Соборну і єдину,
І нам твою історію творить.
Ольга ГНІДЕЦЬ, Леся ВОРОЖБИТ, учителі української мови.
