Переосмислення
Страшна недуга, яку отримало людство, і з якою практично наразі неможливо боротися, перевернула свідомість чи не кожного. Вже тепер ми запитуємо себе: хіба мала наступити ця пошесть, аби кожен переосмислив життя, ставлення до ближнього, до природи, до своєї віри і ще до багато-багато іншого, не менш важливого та цінного, яке отримуємо щодня і не цінуємо, не бережемо, не дякуємо Богові за це…
Ми перестали цінувати здоров’я, і, мабуть, тому отримали цю хворобу, щоб усвідомити, що про здоров’я потрібно дбати повсякчас. Ми перестали цінувати природу, і тому отримали таку хворобу, щоб навчитися милуватися сходом та заходом весняного сонечка крізь засклене вікно вже упродовж багатьох тижнів… Ми перестали вміти співіснувати в сім’ях, і тому ця хвороба закрила нас в наших будинках, щоб ми знову навчилися жити, як сім’я. Ми перестали поважати людей похилого віку, тому отримали цю хворобу, щоб зрозуміти, що самі такими станемо, якщо, звісно, буде на це воля Божа…Тепер, певно, зрозуміємо, як насправді маємо цінувати медиків, бо їм немає заміни. Діти та їхні батьки перестали поважати вчителів, і тому ця хвороба закрила школи, щоб батьки самі могли спробувати вчити своїх «завжди чемних» дітей. Ми думали, що можемо купити все, бути всюди і з кожним, з ким лише бажаємо, тому ми отримали цю хворобу, щоб усвідомити, що це не так. Багаті люди проводили свій вільний час у модних маркетах та розважальних центрах, тому ця хвороба їх закрила, щоб зрозуміли, що своє «щастя» вони не куплять, навіть маючи величезні гроші….Багато уваги ми приділяли нашому зовнішньому вигляду і завжди порівнювали себе з іншими, тому нам ця хвороба закрила обличчя однаковими масками, щоб зрозуміли, що краса людини – це її внутрішній світ і добре, відкрите серце…Люди думали, що є повноправними господарями на цій землі, а невидимий вірус-вбивця зміг їх приручити, дати їм путівник і трохи смирення. Страшною є платня за цю школу життя… І, головне, остаточної «ціни» ніхто не знає…
Можливо, людству це насправді було потрібним…
Надія БАЙБУЛА