В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує все людство. До них належить й ім'я великого українського поета Т. Г. Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. "Історія мого життя, — писав поет, — становить частину історії моєї Батьківщини".
Шевченків Кобзар… Це Біблія українського народу, якій судилося бути безсмертоною, бо сам народ визнав її своєю книгою. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як Кобзар, — безсмертний.
"Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
Бо ти для мене совість і закон".
Саме такими словами відомої української поетеси Ліни Костенко розпочався концерт у с. Туринка, який спільно підготували учні загальноосвітньої школи під кервництвом кл. керівників 9-А і 9-Б — О. М. Висоцької,
Г. М. Шиян та директора НД Р. Висоцького.
Звучить мелодія… На сцену піднімається І. Каспрівський (учень 9-А кл.), який майстерно виконує тужливий образ Т. Шевченка. Бурхливими оплесками глядачі зустріли Ю. Бірбана і В. Гудзія (уч 4 кл.), які чудово зіграли роль хлопчиків-пастушків. Не менш вражаючою була постать старого запорожця — А. Великого (уч. 9-А кл.).
Багато віршів Кобзаря стали вже народними піснями, понад 200 творів поета покладені на музику. Великою окрасою свята була хореографічна композиція "Тече вода з-під явора" у виконанні дівчат 9-их класів (кер. О. А. Комісарчук).
Холоне серце, коли звучить скрипка, ніби справді плаче "живе тіло" явора. Саме таку мелодію на вірші Шевченка відтворила на сцені Р. Купецька (уч. 4 кл.). З великим хвилюванням і гордістю слухали туринчани душевну пісню "Карі очі, чорні брови" у виконанні бандуристки І. Семкович (уч. 9-А кл.). Під мелодію гри на бандурі О. Орищин (уч. 9-А кл.) декламували вірші Т. Шевченка В. Луцик, І. Лиско (уч. 9-А кл.), Ю. Витрикуш (9-Б кл.).
Справжнє свято Кобзаря не могло обійтися без хорового колективу учнів 4 класів (кер. Я. Я. Купецька), який виконав пісню "Журавлята". Зачаровано глядачі слухали пісню "Про Кобзаря" у виконанні Б. Гутої (8 кл.).
Коли нам важко, коли смуток гризе душу, припадімо спраглими вустами до цілющого джерела — полум'яного слова Шевченка, щоби знову відчути силу! Таку силу натхнення ми відчуваємо, коли знову і знову чуємо спів туринецького церковного хору (кер. Г. Вус). Про що б не співалося в піснях, завжди відчуваєш велику силу почуттів — щастя чи горя, радості чи смутку.
"Сьогодні до нього, нашого Пророка, звертаємо свої погляди. З його ідеалами, помислами звіряємо свої кроки в утвердженні української держави", — з такими словами звернувся до односельчан голова батьківського комітету С. І. Луцик.
Концерт завершився віршем:
"Я — поет, я — Шевченко.
Є пісня у серці моєму.
Недоспівана пісня, що ляже у інші серця…" та спільним виконанням усіма учасниками заходу "Заповіту".
Все йде, все минає… Та залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світі в пошуках краю землі, у пошуках істини та правди.
Здається, що все знаємо про Тараса Шевченка, та все ж знову відкриваємо для себе щоразу іншого, нового поета.
О. М. Висоцька, вчитель історії Туринківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
