Сьогодні Трускавець провів в останню дорогу Захисника Івана Скалея, уродженця села Смільна Дрогобицького району, сина, брата, чоловіка, батька, друга та побратима. Чоловік загинув у віці 28 років, обороняючи південні рубежі на Запорізькому напрямку фронту.
Вже біля восьми десятків хлопців та чоловіків, Воїнів-Героїв з числа жителів Трускавецької громади загинуло. Але за кожною смертю, кожною втратою криється біль та розпач, смуток і печаль. Кожна смерть Воїна – це в першу чергу страшний удар для сім`ї. Саме тому так важливо підтримати рідних – своєю присутністю на жалобних заходах (прибутті тіла, парастасі, похороні), заспокійливим словом, солідарністю, прагненням допомогти, емпатією, емоційним співпереживанням.
Саме тому Трускавецька громада з перших днів війни, тобто з 2014 року, коли прийшли перші похоронки зі східного фронту (а це були сповіщення про смерть Героїв Артура Гулика, Сергія Шевчука, Ігоря Дідача, Андрія Шіхта) не лише взяла на себе організацію їхніх похоронів, а й увіковічнює їхню пам’ять. Станом на цей день цей процес виглядає так: найперше сповіщення про загибель воїна, участь у прибутті тіла та похороні з висвітленням на інформаційних ресурсах (за винятком, якщо родина цього не бажає). Тобто, спочатку – скупа інформація з похоронки, невелика автобіографічна довідка (якщо є в наявності), слова рефлексії від священиків.
А вже потім – збір даних про полеглого Героя від рідних, щоб потім увіковічнити пам’ять про полеглого на Алеї Слави, на Меморіалі Героїв (сайт міської ради), на Дереві миру, спогад про воїна в першу річницю загибелі/смерті, соціальна підтримка сімей, у тому числі щодо встановлення пам’ятників на могилі, періодичне (в день Захисника України, в період поминальних днів після Великодня, напередодні Дня Незалежності України тощо) вшанування на місцях поховань чи на Алеї Слави.
Увіковічнення пам`яті – це процес, в якому беруть участь не лише рідні Героїв та міська влада, а й громадські організації та установи, освітні заклади, заклади культури. Так, для прикладу, на багатьох школах є стенди чи меморіальні таблиці, присвячені полеглим випускникам. У селах є власні Алеї Слави, присвячені односельчанам. Вшанування Героя відбувається за місцем його народження та місцем поховання, тож Трускавецька громада згадує і тих Героїв, котрі поховані на нашому кладовищі, хоча тут не народилися і тут не проживали. В цілому ж схиляємо голови перед подвигом всіх Українських Героїв.
До лав Небесного Батальйону долучився і новопреставлений воїн Іван Скалей, чин похорону якого сьогодні, 22 січня, у День Соборності України, звершували в православній церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії у Трускавці.
Священик під час проповіді наблизив присутнім постать новопреставленого Івана. Все його життя було служінням. З п’яти рочків прислуговував біля церковного престолу, допомагав священику у священнодійстві. Як сільська дитина з багатодітної сім`ї багато працював, виконуючи покладені на нього різноманітні домашні обов’язки. Був слухняним та працьовитим, чесним та сумлінним. Коли ж одружився у Трускавці, то так само ніс служіння чоловіка та батька, дбав про сім`ю. Аж поки держава не покликала його на інше служіння – служіння оборони, служіння захисту Вітчизни.
Від учорашнього дня кожен міг прийти і попрощатися з воїном Іваном, змовити тиху молитву, висловити співчуття рідним, поставити свічечку за упокій його душі, скласти пожертву на церкву, своєю присутністю продемонструвати нашу єдність, солідарність, пошану та підтримку.
Тож щиро дякуємо всім, хто прийшов розділити біль скорботи за полеглим Іваном Скалеєм, і хто робить це постійно, відвідуючи похорони Героїв.
Чому потрібно приходити на похорони Героїв? Бо розділене горе стає легшим тягарем, а виплакані сльози облегшують душу. Балачки про «травму», на яку наражаються люди під час похоронів – це лише одна з гіпотез одного з напрямків психології. Сильними стають не ті, хто не падає і не зазнає травм, а ті, хто піднімається після падіння і чиї рани/травми загоюються. А сила спільноти якраз і є в тому, щоб допомагати один одному пережити такі страшні трагедії як смерть конкретного воїна – сина, брата, тата, чоловіка, людини, яку ми більше тут, на землі, не побачимо, і на зустріч з якою надіємося лише в Царстві Небесному.
Світлої пам`яті Іван Скалей назавжди залишиться в нашій пам`яті. У пам`яті Трускавця та рідної Смільної, у пам`яті родини, друзів, громад Борислава, Східниці та сіл Жджанної (Жданівки), Опаки, Залоктя, Свидника та інших. Адже пам’ять і молитва – це єдине, що від нас зараз залежить, єдине, чим можемо йому хоча б у такий маленький спосіб віддячити за його подвиг, за його жертву, за його дар любові для всіх нас. Бо він віддав за нас найцінніше – власне життя.
Спочивай у Господі, Іване, і нехай пухом буде тобі рідна українська земля, котру ти окропив власною кров`ю…
