У червні Львів відзначає 25-ту річницю історичного візиту Папи Римського Івана Павла ІІ до України, який відбувся 25–27 червня 2001 року. Про те, як місто готувалося до приїзду понтифіка та які духовні акценти мав цей візит, розповів отець-доктор Богдан Прах, тодішній координатор оргкомітету візиту та ректор Львівської духовної семінарії, а згодом ректор УКУ.
За словами священника, найбільшим викликом став брак часу. Інформацію про приїзд Папи у Львові отримали лише в грудні 2000 року, тож активна підготовка розпочалася в січні 2001-го. Потрібно було швидко скоординувати роботу церковних і державних структур, врахувати вимоги Ватикану щодо безпеки прочан та умов перебування Івана Павла ІІ.
Отець Богдан Прах зазначає, що до найдрібніших деталей продумували навіть умови, в яких перебуватиме понтифік, адже на той час він був у похилому віці та мав труднощі з пересуванням. Ватикан надіслав точні параметри крісел, на яких Папа мав сидіти під час богослужінь і виголошення промов, аби йому було зручно.
Священник мав попередній досвід участі в організації папських візитів: у 1991 році він працював в оргкомітетах прощі Івана Павла ІІ до Перемишля та Любачева. Саме тоді він навчився взаємодіяти з державними службами безпеки, поліцією, міськими структурами та різними церковними середовищами. Цей досвід став у пригоді під час підготовки візиту до Львова і Києва.
За словами отця, міська та обласна влада Львова активно долучилися до реалізації проєктів, пов’язаних із приїздом Папи. Він наголошує, що не відчував перешкод чи тиску з боку чиновників, натомість вдалося вибудувати тривалі партнерські стосунки.
Окремо отець Богдан Прах згадав про беатифікацію 28 новомучеників Української Греко-Католицької Церкви, яка відбулася під час візиту. За його словами, перелік кандидатів на проголошення блаженними був значно ширшим, однак постуляційний комітет обрав тих, щодо кого не могло бути жодних сумнівів. На той час доступ до архівів був обмежений, багато джерел відкрилися вже пізніше. Сам отець допомагав у веденні справ трьох кандидатів.
Священник також пригадав епізод, пов’язаний з освяченням наріжного каменю для майбутнього комплексу Українського католицького університету. Тоді шукали головного мецената будівництва, і засновник фонду «Церква в потребі» (Kirche in Not), нідерландський монах отець Веренфрід ван Страатен, який добре знав Івана Павла ІІ, прагнув, щоб Папа благословив місце під нову семінарію. Через білий монаший одяг монах був дуже схожий на понтифіка, тож прочани, які йшли на богослужіння на Сихів, сприйняли його за Папу і почали збиратися довкола. Організаторам довелося швидко вивезти його автомобілем, доки не прибув сам Іван Павло ІІ.
Отець Богдан Прах поділився й особистими спогадами про спілкування з Папою. Він наголошує, що Іван Павло ІІ завжди уважно ставився до людей, з якими зустрічався, намагаючись за короткий час відчути їхні потреби. Особливо йому запам’яталася мить прощання у львівському аеропорту, коли разом із владикою Юліаном Ґбуром вони підійшли до понтифіка.
«Те, що ви тут, Святіший Отче, то він у тому всьому винен». Папа тоді усміхнувся і каже: «Дякую вам. І таких винуватців я хочу мати більше»
Священник згадує, що навіть наприкінці насиченого дня, коли Папа був втомлений і вітав уже багатьох людей, він зумів відповісти з гумором і теплом.
Окрему увагу отець Богдан Прах звернув на мовний аспект візиту. Усі офіційні промови та доповіді Іван Павло ІІ виголошував українською мовою, лише подекуди переходячи на польську для окремих цитат. На думку священника, це був вираз особливої пошани до України, українців та Української Греко-Католицької Церкви, яка пройшла шлях переслідувань і мучеництва.
Папа, за словами отця, був у постійному діалозі з Україною та Церквою, цікавився думкою місцевих і не хотів, щоб його проща виглядала відірваною від реалій. Він також наголошував на потребі християнського примирення між українцями та поляками, закликаючи до взаємного прощення в дусі євангельських цінностей.
Серед послань Івана Павла ІІ, які отець вважає пророчими, він виокремлює події на Сихові. Попри сильний дощ напередодні великих богослужінь, тисячі людей не злякалися негоди й прийшли на зустріч із Папою. Після благословення понтифіка, пригадує священник, вийшло сонце. Він також згадує відому фразу Івана Павла ІІ про те, що дощ і буря минають, а діти зростають, і тлумачить її як передбачення випробувань, які ще чекали Україну, але не мали зламати її майбутнє.
Отець Богдан Прах наголошує, що Папа закликав українців шанувати свою історію, мову та культуру, працювати над тим, щоб українці говорили українською, і пам’ятати приклад попередніх поколінь, які в тяжчих умовах зберігали гідність і християнські цінності. Іван Павло ІІ, за його словами, заохочував не дозволяти зовнішнім силам роз’єднувати українців, а навпаки — єднатися як один народ.
Священник переконаний, що візит Івана Павла ІІ суттєво вплинув на подальшу історію України. Він вважає, що відважні слова надії, які понтифік тоді промовляв, стали важливим духовним підґрунтям для подальших суспільних змін, зокрема для масових протестних рухів. На його думку, у час повномасштабної війни варто знову звертатися до фрагментів проповідей святого Івана Павла ІІ, які підтримують віру та надію українців.
У межах відзначення 25-ї річниці візиту Папи Івана Павла ІІ у Львові протягом червня заплановано майже сотню духовних, культурних, мистецьких та молодіжних заходів. Серед них — святкові богослужіння, кінопокази, велопроща, флешмоб «Папа-молодь», фотовиставки та погашення ювілейної поштової марки.
