У Великомостівській громаді минає два роки від дня загибелі захисника Василя Луцьківа, життя якого обірвала війна 7 вересня 2024 року в Харківській області.
Василь Луцьків родом із села Бутини. Тут минули його дитячі та шкільні роки, а також перші кроки у дорослому житті. Після школи він здобув фах крановщика в Угнівському професійно-технічному училищі.
У 1992 році Василя призвали до лав Збройних Сил України. Строкову службу він проходив у Криму, у Севастополі, де мав звання старшого сержанта. Повернувшись додому, працював у будівельній сфері.
У 2002 році Василь створив сім’ю. Разом із дружиною виховував сина та двох доньок. Для рідних він був опорою та людиною, яка щодня дбала про добробут і спокій своєї родини.
З початком повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Василь добровільно став до лав Збройних Сил України. Він захищав державу у складі 3-го Луганського прикордонного загону, служив інспектором прикордонної служби 2-ї категорії, механіком-водієм 2-го відділу першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби військової частини 9938.
Побратими згадують Василя як надійного воїна, який завжди був там, де найважче, на передових позиціях. На одній із ділянок фронту, після поранення командира, саме він узяв на себе керівництво боєм. Протягом шести діб Луцьків організовував дії особового складу, відбивав атаки противника та утримував позицію.
За проявлені мужність, відвагу та бойові заслуги Василь Луцьків був відзначений нагородою Президента України, а також орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
7 вересня 2024 року, внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Колісниківка Харківської області, загинув відважний воїн, люблячий чоловік, батько, друг і побратим Василь Луцьків. У нього залишилися дружина, син, дві доньки, брат і три сестри.
За свій подвиг захисник посмертно удостоєний почесного звання «Герой Великомостівської територіальної громади». Його ім’я назавжди вписане в історію громади та збережене в пам’яті всіх, хто його знав.
Василь Луцьків віддав життя за Україну, її свободу та майбутнє своїх дітей і співвітчизників. У Великомостівській громаді наголошують, що пам’ять про нього та інших полеглих захисників є обов’язком кожного.
