У Львівському академічному театрі ляльок до 95‑ї річниці від дня народження Атени Пашко презентували літературно-музичну композицію «Від тебе до мене». Захід присвятили поетичній спадщині української поетеси та громадської діячки, дружини В’ячеслава Чорновола.
Подію підготувала творча майстерня «Театр у кошику». Постановка поєднує поезію, музику та сценічну дію й розкриває особистий і громадянський вимір творчості Атени Пашко.
Донька поетеси та режисерка-постановниця вистави Ірина Волицька наголосила, що для багатьох глядачів Атена Пашко відома насамперед як громадська діячка та соратниця В’ячеслава Чорновола, тоді як її поезія залишається менш знаною.
«10 жовтня мало би виповнитися 95 років Атені Пашко… Сьогодні ми хочемо познайомити вас з Атенoю Пашко саме як із поетесою. Бо, на жаль, мені здається, що широкі кола ще мало її знають у цьому вимірі. Тому ця вистава – можливість відкрити для себе її поетичний світ», — Ірина Волицька
У композиції прозвучали вірші про кохання і розлуку, жіночу силу, свободу та гідність. Тексти охоплюють особисті переживання авторки, роки політичної боротьби та період відродження української державності.
На сцені були задіяні четверо виконавців. У постановці взяли участь актор Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької Роман Біль, актриса Першого театру Леся Шкап’як, а також актриси творчої майстерні «Театр у кошику» Лідія Данильчук та Тетяна Сторожук. Режисеркою-постановницею стала Ірина Волицька.
Перед глядачами виступила депутатка Львівської обласної ради Ореслава Хомик, яка подякувала митцям за збереження пам’яті про Атену Пашко і В’ячеслава Чорновола та відзначила високий мистецький рівень постановки. Вона також вручила подяку від імені Львівської обласної ради акторці Тетяні Сторожук.
Композиція «Від тебе до мене» покликана познайомити широку аудиторію з поезією Атени Пашко, у якій особисті почуття тісно поєднані з темами свободи, людської гідності та боротьби за українську державність.
Атена Пашко (1931–2012) народилася в селі Бистриця на Львівщині. Вона була дружиною політика і дисидента В’ячеслава Чорновола, відкрито виступала на захист репресованих діячів української культури, через що зазнавала переслідувань, обшуків і звільнення з роботи, а її твори довгий час не дозволяли друкувати. У 1991 році на установчому з’їзді «Союзу українок» її обрали головою організації, згодом вона стала почесною головою. Після загибелі В’ячеслава Чорновола у 1999 році продовжувала громадську та політичну діяльність і підтримувала Народний Рух України. Померла 20 березня 2012 року в Києві, похована на Байковому кладовищі поруч із В’ячеславом Чорноволом.
