У п’ятницю, 9 жовтня, у Львові відбудеться загальноміське прощання з військовослужбовцями Анатолієм Загорульком та Петром Демським, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до церемонії та утриматися в цей час від розважальних заходів.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після богослужіння, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Анатолія Загорулька поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Петра Демського — на Сихівському кладовищі, на полі №5.
Анатолій Загорулько (12.09.1997 — 23.10.2025) народився та жив у Львові. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» із поглибленим вивченням іноземних мов (раніше — середня школа №35), згодом здобував освіту у закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж ресторанного бізнесу».
Рідні згадують, що Анатолій був спокійним, врівноваженим і відважним, відповідально ставився до обов’язків і вмів зберігати холодний розум у складних ситуаціях. Особливо любив кулінарію, часто сам готував різні страви, цінував відпочинок на природі та перегляд історичних фільмів.
У 2023 році він став до лав оборонців України. Служив на Північно-Слобожанському, Курському та Південно-Слобожанському напрямках у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а пізніше — на Донецькому напрямку у складі 117-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України. За службу був відзначений медаллю «Хоробре серце».
У Анатолія Загорулька залишилися батьки, дідусь, бабуся, три сестри та інші рідні.
Петро Демський (13.04.1982 — 07.10.2026) родом із села Шоломинь Львівської області. Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №78, продовжив освіту у відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування», де здобув фах із обслуговування устаткування систем водопостачання і водовідведення. Пізніше закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство».
Професійний шлях Петра Демського розпочався на посаді фахівця з обслуговування систем водопостачання і водовідведення у дочірньому підприємстві «Пересувна механізована колона 74» відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд». Згодом він працював менеджером з продажу та експедитором у ТзОВ «Фірма Хортиця» та приватному підприємстві «Молочні дари», а пізніше — інспектором з дотримання прав людини в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.
За спогадами рідних, Петро був щирою, веселою і життєрадісною людиною, наполегливим, із добрим серцем і загостреним відчуттям справедливості. Завжди прагнув підтримати тих, хто цього потребував, любив тварин та природу, захоплювався риболовлею, збиранням грибів і бджолярством.
Він був учасником АТО та Операції об’єднаних сил. Із початком повномасштабного вторгнення Росії продовжив службу у складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області, обороняючи Україну на Південно-Слобожанському напрямку.
Петра Демського відзначили низкою нагород: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ ступеня, медаллю Національної поліції України «10 років сумлінної служби», відзнакою «За службу державі», нагрудним знаком «Гідність та честь», медаллю «За відвагу», а також медалями «Ветеран війни» та «Учасник АТО».
У Петра Демського залишилися батьки, дружина, син, донька, брат із дружиною, похресник, тітки, двоюрідні брати і сестри, друзі та близькі.
