У Клініці «Мати та дитина» Університетської лікарні у Львові медики зуміли зберегти життя 24-річній Тетяні Барановій зі Львівщини та її новонародженому синові Матвію. Жінка мала рідкісне генетичне захворювання – хворобу фон Реклінгаузена (нейрофіброматоз І типу) та критично високий артеріальний тиск 200/100 мм рт. ст., що становило пряму загрозу для неї та дитини.
Тетяна разом із чоловіком виховує шестирічного сина Сергія. Попередня, друга, вагітність завершилася для родини трагедією – дитина загинула внутрішньоутробно на 32-му тижні. Під час третьої вагітності жінку віднесли до групи надзвичайно високого ризику через нейрофіброматоз І типу. Це спадкове ураження нервової системи, за якого вздовж нервів утворюються пухлини – нейрофіброми, що можуть вражати периферичні нерви, шкіру, підшкірну клітковину та іноді головний мозок. Під час вагітності через гормональні зміни ці новоутворення можуть збільшуватися, а ризик ускладнень для матері й плода зростає. Імовірність передання хвороби дитині становить 50%.
На 36-му тижні вагітності Тетяну госпіталізували до Клініки «Мати та дитина». Найбільшою загрозою був надзвичайно високий артеріальний тиск – 200/100 мм рт. ст. До спостереження та лікування залучили команду фахівців: акушерів-гінекологів, анестезіологів, терапевтів, неонатологів, неврологів та інших лікарів. Медики постійно відстежували стан матері й плода, готуючись до можливих ускладнень, адже випадок вимагав безперервного мультидисциплінарного контролю.
З огляду на тяжкий перебіг захворювання й загрозливий стан жінки лікарі вирішили виконати кесарів розтин.
«Це був надзвичайно складний клінічний випадок. Нейрофіброматоз І типу – рідкісне генетичне захворювання, яке уражає нервову систему та може спричиняти ріст численних пухлин уздовж нервів. Під час вагітності ризики значно зростають – підвищується артеріальний тиск, можливі тяжкі неврологічні та серцево-судинні ускладнення. Тому ми перебували у постійній готовності до оперативного втручання», – Олександр Паєнок, професор, лікар акушер-гінеколог Клініки «Мати та дитина» Університетської лікарні.
Хлопчик народився на 37-му тижні. Невдовзі після пологів його стан різко погіршився: немовля потребувало реанімаційної допомоги, інтубації, штучної вентиляції легень, медикаментозного лікування та цілодобового спостереження. Завдяки злагодженій роботі команди неонатологів, застосуванню сучасних протоколів і постійному моніторингу стан дитини вдалося стабілізувати.
За словами лікарів, новонародженому провели повний комплекс інтенсивної терапії – респіраторну підтримку, медикаментозне та антибактеріальне лікування, безперервний нагляд. З часом Матвій почав дихати самостійно, поліпшилися рефлекси, після чого його перевели до спільної палати з мамою.
Тепер Тетяна вже тримає на руках маленького Матвія та дякує медикам за врятовані життя. Вона зізнається, що після втрати дитини під час попередньої вагітності дуже боялася повторення трагедії, але, опинившись в Університетській лікарні, відчула себе у надійних руках.
Лікарі підкреслюють: жінкам із рідкісними генетичними захворюваннями варто ще на етапі планування вагітності звертатися на консультацію до медичного генетика, а під час виношування дитини перебувати під наглядом мультидисциплінарної команди. Злагоджена робота різних фахівців, своєчасна діагностика та індивідуально підібрана тактика лікування дозволяють успішно долати навіть найскладніші клінічні ситуації.
