Місцеве самоврядування викидають на вулицю через непомірні апетити керівництва аграрного університету. З 1978 року Дублянська міська рада займала приміщення на першому поверсі сімейного гуртожитку за адресою вул. Студентська, 5.
До цього Дубляни адміністративно належали до Малехівської сільської ради, а тому все, що будувалося у містечку, автоматично ставилося на баланс тодішнього сільськогосподарського інституту. До сьогодні Дублянська міська рада не може добитися передачі на баланс міста лікарні та будинку побуту, який університет перетворив на руїну. Численні звернення не дають результату, а керівництво університету все активніше прибирає до рук майно і землі, що за законом мали б належати місцевій громаді.
Після активних дій щодо виселення міської ради, мешканці починають перейматися долею міської лікарні, яка обслуговує Дубляни та 9 навколишніх сіл (а це 18,5 тисяч людей), адже університет вже давно стверджує, що лікарня – це їхній хімічний корпус. За цим же сценарієм університет намагається відібрати сімейний гуртожиток, який у 2008 році несподівано став студентським. Люди, обурені утисканням їхніх прав, кажуть, що виглядає так, ніби ми живемо на території університету, а не університет розміщений у нашому місті.
ЗА ДОВІДКОЮ – ДО СНІТИНСЬКОГО
Отож, Львівський національний аграрний університет хоче викинути Дублянську міську раду разом із міліцією та комунальною службою на вулицю .Виселяти міську раду з займаних приміщень по вул. Студенській, 5 повинна виконавча служба разом з обласною та районною міліцією. Підставою для виселення стало рішення Господарського суду Львівської області за позовом Львівського національного аграрного університету. Однак міський голова Дублян Василь Попович вважає таке рішення незаконним, адже університет не має права власності на ці приміщення, а є лише балансоутримувачем.
Ще до початку чинної каденції, у 2009 році, аграрний університет подав на міську раду в суд, аби її виселити. Тоді ж судом було прийняте рішення про виселення, але воно не було виконане. За словами міського голови, це рішення було прийняте з порушеннями, оскільки університет не має на ці приміщення жодних документів, які б засвідчували право власності.
Тому в 2010 році виконавча служба не прийняла рішення суду до виконання. У 2012 році університет подав позов до Господарського суду на виконавчу службу про невиконання рішення суду, який все ж зобов’язав виконавчу службу виселити міську раду.
Таким чином, сьогодні Дублянську міську раду, до якої належить близько 11 тисяч мешканців, просто викидають на вулицю, адже приміщення для перенесення органу самоврядування просто немає.Кабінети Дублянської міської ради займають 199 квадратних метрів, в яких працює 18 осіб міськради, а тако ж розміщені відділення міліції та комунальні служби.
Керівництву університету байдуже, що мешканці Дублян, Ситихова та Малих Підлісок залишаються без органу місцевого самоврядування. Адже вони не є жителями Дублян. Щодо місцевих працівників вишу, то вони занадто цінують своє робоче місце, щоб висловлювати критику на адресу керівників. Прикро те, що страждатимуть прості люди, бо саме місцева рада повинна забезпечувати життєдіяльність міста.
МЕТОД ЧЕЧЕТОВА або БОЯРЧУК ВИРІШУЄ ЗА ВСІХ
10 червня відбулася позачергова сесія міської ради, на якій власне повинні були розглянути питання виселення міської ради із займаного приміщення. Під час засідання Віталій Боярчук, депутат Дублянської міської ради, він же перший проректор Львівського національного аграрного університету запропонував обговорити і «погодити» питання виселення. Однак міський голова Василь Попович та більшість депутатів попросили його дотримуватись регламенту сесії та не перетворювати її на торги. Реакція Віталія Боярчука була красномовною – він попросив усіх депутатів–працівників університету покинути сесійну залу. Зачекавши, поки всі викладачі–депутати з похиленими від сорому головами під гучні вигуки «Ганьба» повиходять із зали, Боярчук спокійно зачинив двері. Решта депутатів, пересвідчившись, що кворум збережено, продовжили засідання сесії, в порядку денному якої було 10 питань.
За словами депутатів ціною питання про відкликання університетом виселення Дублянської міської ради є землі колишнього учгоспу, які мали б перейти у власність місцевої громади. Та поки землі нікому не належать, університет поспішає висловити свої незаперечні претензії на ласі шматочки дублянського ґрунту.
Євген ВЕГЕРА.
P.S. Вчора, коли верстався номер, ми отримали інформацію, що до будівлі, де знаходиться Дублянська міська рада прибув судовий виконавець для її примусового виселення із займаного приміщення. На захист органів місцевого самоврядування зібралось біля трьох сотень людей, які представляють місцеву громаду. Вони завадили судовому виконавцю здійснити, на думку громади, неправомірні дії за рішенням суду з примусового відселення міської ради, оскільки університет не має права власності на ці приміщення. Про факт перешкоджання діям судового виконавця було складено відповідний акт.
Про подальший розвиток подій у м. Дублянах читайте у наших наступних випусках.
