Невеличке, але з багатою історією
Широкоплинні лани, зеленобуйні ліси, працьовиті люди. Де зустрінеш іще таких? Звичайно, тільки в Костеєві. Це наше давнє село. Це — наша колиска, мамина пісня, татова мудра порада, бабусине і прабабусене коріння, це — надійний причал у бурхливому морі життя. Костеїв — це гул тракторів у полі, це щасливі і радісні світанки, це веселий і безтурботний сміх дітвори.
Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя — неповторна. В Жовківському районі є невеличке мальовниче село, яке зветься Костеїв. Це село, за архівними даними, належало колись до Львівського повіту. Згідно з переписом, 1880 року у селі проживало 476 жителів. Сьогодні тут близько 55 дворів. Але для багатьох воно залишається маленькою Батьківщиною.
Із релігійної сторони село належало до римо-католицької церкви. Під час операції «Вісла» жителів було депортовано, а в село заселили українців. Попередньо храм Миколая Чудотворця був зруйнований. Сьогодні за сприяння багатьох священнослужителів та парафіян він відбудований і має назву пророка Іллі. Вже двадцять років опікується парафіянами-костеївцями отець Петро Бранець. Церква належить до Жовківсько-Кам’янко-Бузького деканату Львівської єпархії УАПЦ.
Щорічно на свято пророка Іллі костеївці святкують храмовий празник. Священнослужитель, як доб-рий пастир, опікується не тільки збереженням храму, як будівлі, але найголовніше — збереженням людських душ, які щоразу старається повернути до життя в Христі Ісусі.
Окрім ошатної церковці, село має ще прекрасний Народний дім, де завідувачем Руслана Козакевич. Кожне свято чи то релігійне, чи то державне, не обходиться без допомоги цієї доброї та відповідальної жіночки. Дітвора дуже полюбляє різнопланові зібрання. Завдячуючи її наполегливості та завзяттю, ми можемо дізнатися більше про село, його теперішніх мешканців. А особливо про найменших жителів.
Вікторія КІСІЛЬ
