Як зауважили мешканці району, кількість височенних рослин з лапатим листям і білими парасольками суцвіть щороку збільшується. Вони селяться вздовж автомобільних і залізничних шляхів, узбіччями польових доріг, необроблюваних землях, пустирях, сміттєзвалищах, обочинах лісів, каналах, заплавах річок і струмків, присадибних і дачних ділянках. Це — борщівник Сосновського («ведмежа лапа», «помста Сталіна», «окупант», «гераклова трава»). Він не просто бурֹ’ян, а справді небезпечна для здоров’я і навіть життя людей рослина.
Борщівник Сосновського, як дужий та безстрашний окупант, вперто окуповує нашу територію. Це ми зауважили навіть у Жовкві, біля залізничного вокзалу. Як розповіла пані Катерина, що працювала на городі, площа борщівника щороку збільшується, бо він розмножується насінням. Поселився цей бур’ян і на сусідньому полі, але його вчасно скосили. За словами жінки, один поціновувач квітів ще раніше не знав про шкоду борщівника, тому посадив удома, перед вікнами. Згодом квітникар дізнався про цю рослину й якомога швидше намагався її позбутися.
У борщівникових «джунглях» ми сфотографувались, щоб показати читачам їх висоту у порівнянні із зростом людини (див. світлину). Зауважу, фотосесія екзотична, але й небезпечна. Необережний контакт з рослиною провокує опіки. Тому такі «пейзажі» все таки краще оминати.
Серед усіх видів борщівника саме Сосновського заслужив славу небезпечного та агресивного через свою отруйність, високу здатність пристосовуватись і швидко поширюватись. Його стебла, листя, квіти містять фуранокумарини — речовини, що різко підвищують чутливість людського організму до ультрафіолетового випромінювання. За словами завідувача хірургічного відділення Жовківської ЦРЛ Зіновія Бліхарського, найбільшу небезпеку борщівник становить влітку, у сонячні дні. Його отрута, потрапляючи на шкіру людини, під дією сонячного проміння спричинює хімічний опік. Гігантські розміри борщівника часто приваблюють до себе цікаву малечу, яка бавиться у хованки або ж робить собі сопілки із порожнистих стебел рослини. Часто від нього страждають відпочивальники на берегах водойм. Отрута борщівника дуже любить вологу шкіру.
У Польщі, на батьківщині вченого, який вивчив цей бур’ян й іменем якого його назвали, борщівник Сосновського отримав ще одну, народну назву — «помста Сталіна». Саме з ініціативи вождя, попри заперечення науковців, борщівник почали вирощувати як силосну культуру і з цими намірами завезли з Сибіру в Україну і в Польщу теж. Але молоко корів після такого корму віддавало гіркотою, і вирощування борщівника закинули. Проте він почав самостійно торувати собі шлях на нових територіях, нападаючи на мирних мешканців зі своєю зброєю — отруйним соком. Захоплюючи нову площу, борщівник пригнічує іншу рослинність, порушує нормальне природне функціонування місцевих екологічних систем. Його листки розпускаються навесні раніше за інші рослини, затінюючи поверхню грунту, на якій після його заселення рослини інших видів не ростуть.
Отож, борщівник щораз більше поширюється у нашому районі. Як москалі атакують схід України — так і цей бур’ян щораз сильніше окуповує територію. Він прийшов у місто, яке має магдебурзьке право, і хоче жити тут «по поняттях». Як же подолати цього окупанта? Відповідно до наказу Державної фітосанітарної інспекції Львівської області, державні фітосанітарні інспектори у Жовківському районі провели обстеження на вияв–лення рослин борщівника Сосновського на території району та склали план–схему розміщення його вогнищ. А далі що? Хто має боротися із цим небезпечним бур’яном, який щороку все більше розростається? Ці запитання ми адресували Ярославу Івановичу Лободзецю — начальнику управління методологічного прогнозування, біологічного захисту та роботи з пестицидами державної фітосанітарної інспекції Львівської області:
— Боротьба з борщівником Сосновського проводиться двома способами — механічним (скошування) та хімічним (гербіцидам). Найдієвіший, все ж таки, систематичне скошування, щоб не допустити його цвітіння, а відтак і розмноження за рахунок насіння. Гербіциди не можна застосовувати на усіх ділянках, а лише — на безпечних.
Органи місцевого самоврядування і державної виконавчої влади, на чиїй території розкинувся борщівник, повинні організувати його скошування. Це вже не потребує витрат для купівлі хімпрепаратів, головне — бажання і розуміння ситуації та її наслідків. У деяких районах, наприклад, практикується залучення людей, які зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні. І це один із найпоширеніших варіантів. У Жидачівському і Самбірському районах розробляються програми боротьби із борщівником, і його площі у такий спосіб зменшуються. Відповідно до звернення від Старосамбірського району, деякі кошти виділялись із обласного Фонду охорони навколишнього середовища.
Те, що борщівник не занесений до переліку карантинних рослин, породжує ще одну проблему. Він є добрим медоносом і бувають випадки, коли бджолярі навіть спеціально сіють його або просто не хочуть знищувати. Не можна заборонити сіяти кормову культуру.
На великих площах подолати борщівник можна механізованим способом. А на малих ділянках це виконують вручну і, найголовніше, необхідно при цьому дотримуватись правил безпеки. Але боротись із цим небезпечним бур’яном обов’язково треба, щоб не допустити його розповсюдження.
Хотілося б вірити за такої ситуації у дієвість заходів. Але деколи боротьба із зеленим окупантом нагадує радше війну з вітряками. Вона виглядає безнадійною, без
чіткої програми, належного фінансового забезпечення та законодавчого підґрунтя.
Уляна Головенько.
