Жовківщина багата на дерев’яні храми. І це чудово, адже район багатогранний на культуру, пам’ятки сакрального мистецтва та архітектури. Проблема в іншому: чи є у нас, жовківчан, внутрішня культура щодо збереження пам’яток дерев’яної архітектури, маю на увазі дерев’яних церков? Адже дерев’яні церкви та дзвіниці Жовківщини – це витончена краса, яка може перецвісти, неначе цвіт яблуні. Тільки природні явища щороку повторюють свій цикл, а ось сакральна дерев’яна архітектура, якщо про неї вчасно не потурбуватися, вже ніколи не буде милувати око наших нащадків.
Чому саме із зникнення з лиця землі дерев’яних храмів хочу розпочати свої роздуми? Велике щастя, що на Жовківщині немає згоряння храмів, але є інша причина – знищення чи зруйнування цих споруд. За радянських часів за храм, який не використовувався громадою, відповідав голова сільської ради, якщо ж діяла – то ще й священик. Нині немає кого притягнути до відповідальності. А деякі голови вважають, що їм краще не втручатися у справи громади. Тому за часів незалежності України 80 % дерев’яних храмів змінили своє автентичне обличчя. Їх потихеньку перекривають бляхою чи оббивають вагонкою, а дерево замальовують кольоровими фарбами чи облицьовують штукатуркою! Однак це все надбання національної культури.
На початку 20 століття було загублено 13 тисяч церков і півмільйона ікон. Але сьогодні можна зберегти ці об’єкти культурної спадщини. То в чому ж справа? Зрештою, можна порахувати. Вартість встановлення протипожежної і протизламної сигналізації у дерев’яній церкві – близько 5-6 тисяч грн. А скільки коштує втрачена назавжди пам’ятка.
Окрім цього, дерев’яні храми бояться вогню, нещадного вогню.
Встановлення в храмах ялинки також несе за собою відповідальність. Потрібно пильнувати, аби гірлянди на ялинках були справні та виключені у час, коли в храмі нікого немає. Недавно прочитала таку думку, що якби церкви не обшивалися бляхою, можна було б пожежу погасити, а так горить під бляхою, а вся вода стікає назовні, і не може до вогню добратись.
Сьогодні на Жовківщині є 48 сакральних об’єктів дерев’яної архітектури – церков, костелів та дзвіниць.
Дерево – недовговічний матеріал, і вже те, що побудовані 400-500 років тому церкви збереглися до наших днів, робить їх безцінними. Крім історичної, вони мають також архітектурну і культурну цінність, викликаючи інтерес туристів і прочан. За кількістю подібних споруд з Жовківщиною може зрівнятися хіба що Яворівський та Турківський район, у решті районів менша кількість.
За результатами проведеного обстеження робочою групою, до переліку пам’яток додалось ще декілька нововиявлених об’єктів, на які потрібно підготувати документи для подання на пам’ятку.
Що це нам дасть?
Є чимало рецептів порятунку дерев’яних церков на Жовківщині. Та поки самі жовківчани не почнуть цінувати свого успадкованого від предків сакрального архітектурного багатства – храми зникатимуть і надалі…
