Вранці, на свято Василія, ще до того, як задзвонять церковні дзвони, скликаючи християнський люд на Богослужіння, першими до хати заходили хлопчики-посівальники. Насамперед провідували хресних батьків, родичів, сусідів. Усю сім’ю вітали з Новим роком, Василієм, нагадували про народження Дитятка Божого, радо посівали зернами пшениці, жита, вівса, «щоби був багатим рік і родило краще, як торік», «був достаток і у полі, і в коморі, і у хаті, і в стодолі»; бажали здоров’я, «щоби хрещених голова не боліла». Колядників, щедрувальниць, посівальників, вертепи господар щедро обдаровував копійчинами, віддячував солодкими гостинцями.
…І тепер колядують, щедрують, посівають, ходять з вертепами. Але мені вже доводилося спостерігати, що зароблені гроші чимало дітей добровільно жертвують (здебільшого через церкву) на потреби бійців – учасників АТО. Може, там їхній тато воює за Україну, старший брат… А нова мобілка, комп’ютер чи ноутбук зачекають. Головне, повертайтесь, Герої, живими!
Від Різдва до Василія не годилося прибирати у хаті, особливо замітати, щоб не вимести дух дідуха, який панує у ній. Тож наступного дня після зустрічі Старого Нового року займалися прибирання, аби належно приготуватися до Йорданського вечора, Водохреща.
Народні прогностичні прикмети стверджують:
— Якщо під Новий рік добрий сніг — сій гречку.
— Небо в зірках — на врожай грибів та горіхів.
— Василій зі снігом — Ілля (2 серпня) зі зерном.
— Василій снігом покриває — Ілля серпом жне.
— Василій з теплом — літо дощове.
Тарас ЛЕХМАН.
