У 60-х роках ХІХ ст. серед освіченої молоді Галичини, пробудженої “Кобзарем” Т. Шевченка, незадоволеної москофільською спрямованістю деяких культурно-просвітницьких установ, як “Народний дім”, “Галицько-Руська матиця”, зродилась ідея створити установу для вивчення життя народу і піднесення освіти і добробуту широких мас української нації.
8 грудня 1868 року у Львові в залі Стрільниці на Курковій вулиці (тепер Лисенка) відбувся перший загальний збір Товариства “Просвіта”, в якому брало участь 65 членів-засновників. Головою новоствореного Товариства став молодий викладач академічної гімназії Анатоль Вахнянин. Головним завданням Товариства признано “ширити просвіту між українським народом”. Основою розвитку і діяльності “Просвіти” стали його філії та читальні. Читальні “Просвіти” були не лише бібліотеками чи приміщеннями, де проводились курси і вишколи, відбувались лекції, відчити, вечорниці, театральні вистави та інші культурно-освітні заходи, але мали ще й свої крамниці, позичкові та ощадні каси, утворювали рільничо-господарські спілки та кооперативи.
З матірної “Просвіти” вийшли згодом багато різних наукових, політичних, економічних, освітніх, громадських організацій та установ, як наукове Товариство ім. Т. Шевченка, Союз Українок, товариства “Січ”, “Сокіл”, “Рідна школа”, “Сільський господар”, “Народна Рада”, “Центробанк”, Центросоюз, Маслосоюз та ін.
Товариства очолювали видатні українські літератори, вчені, меценати. Почесними членами “Просвіти”, але і одночасно активними його діячами були відомі українські письменники Сидір Воробкевич, Борис Грінченко, Михайло Грушевський, Олександр Кониський, Іван Нечуй-Левицький, Богдан Лепкий, Михайло Старицький, Микола Устіянович, Юрій Федькович, Іван Франко, Гнат Хоткевич, Андрій Чайковський, Василь Щурат.
Вже в перший рік своєї діяльності Товариство розпочало видання дешевих книжок для народу. В квітні 1869 р. вийшла в світ “Зоря” (читаночка для
сільських людей). Редакторами перших видань “Просвіти” були Омелян Партицький, Володимир Шашкевич (син Маркіяна) та Юрій Федькович. Всього за 60 років діяльності (до 1939 р.) “Просвіта” видрукувала близько 1000 назв книг-підручників, календарів, порадників, науково-популярних видань, творів художньої літератури. Видавались серію “Українське письменство”, “Господарська бібліотека”, “Історична бібліотека”, “Учітеся, брати мої”, “Загальна бібліотека”, “Просвітні листки” та ін.
Товариство видавало журнали “Письмо з просвіти”, “Народна просвіта”, “Життя і знання”, квартальники “Аматорський театр”, “Бібліотечний порадник”, портрети визначних письменників, митців і діячів, рекламні видання.
У процесі діяльності “Просвіти” радикально змінився світогляд широких мас народу, які стали національно свідомими українцями, здобували навички цивілізованого господарювання, позбувались неуцтва і безкультур’я, прилучались до здобутків світової культури та чистих джерел національних традицій.
Тому і не дивно, що більшовицький режим ліквідував восени 1939 року Товариство “Просвіта”. Видання Товариства знищувались незалежно від їх змісту, навіть лікарські чи куховарські порадники. Багато діячів та активістів “Просвіти” загинули під час масових репресій в сталінських концтаборах або змушені були покинути рідні місця, рятуючи своє життя, рятуючи залишки видань “Просвіти”, які стали в наші дні раритетами.
Традиції матірної “Просвіти” продовжує Львівське товариство української мови імені Тараса Шевченка “Просвіта”, утворене у Львові 13 червня 1988 року.
Галина Струк,
бібліотекар с. Нагірці.
Р.S. При підготовці публікації використано документи центрального історичного архіву України у Львові.
