Возможно, вы имели в виду: Днями мешканці Жовківщини за ініціативи о. Василя Батюка, настоятеля Свято Троїцької обителі Жовкви, мали нагоду поїхати у незабутню подорож – прощу по Закарпаттю. Ми відвідали декілька замків, храмів, безліч цікавих і захопливих місць, і в усіх залишилося багато приємних спогадів. Місто Мукачеве зустріло напрочуд спекотною літньою погодою. Нас вітало усміхнене і таке вимріяне сонечко після вкрадливого холоду, який ми полишили вдома. Тож, щойно зустрівши нас із затишного комфортабельного автобуса (водій Юрій Іващук), воно уже гралося волоссям, а вітер то ніжно лоскотав, то грізно забирався аж за пазуху, не даючи забути про себе. Навколо була приємна метушня, усі відчували збудження та були щасливими в очікуванні дива. То було неймовірно. Помолившись у римо-католицькій катедрі, ми рушили до величавого храму вірних греко-католиків. Далі наш шлях проліг до новозбудованого монастиря оо. Василіян, де зберігається чудотворна ікона Матері Божої-Покровительки м. Мукачеве, якій близько 500 років. Послухавши дещо з історії чудотворної ікони, яку коротко розповів настоятель монастиря о. Іван Довганич — Веніамин та зробивши світлини напам’ять, ми рушили далі. Кажуть, стежки Господні незвідані, от і мені довелось наново відкривати для себе знаменитий замок Мукачівський – Паланок. Мукачеве – справжня перлина Закарпаття, пам’ятки цього міста – гордість всієї країни, а перше місце серед них, по праву, займає старовинний замок Паланок. Це унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, з поєднанням різних стилів. Згідно з легендою, назва міста пов’язана саме з цією пам’яткою. Паланок цікавий не тільки тому, що це прекрасно збережений загадковий і романтичний середньовічний замок, а й через своє незвичне розташування. Сам замок, який вперше був згаданий в ХІ столітті, домінує над містом, підносячись на 70-метровій скелі посеред рівнинної місцевості. Як могла серед досконалої рівнини виникнути така висока гора, залишається загадкою, а неминучим наслідком таємниці завжди стають легенди. Переказ про будівництво Мукачівського замку оповідає про жорстокого князя, який вирішив побудувати такий укріплений замок, який би ніхто не зміг взяти облогою. Для втілення своїх задумів він наказав жителям навколишніх земель насипати гору. Днями і ночами заморені князем селяни насипали гору, на якій він потім і побудував свою неприступну фортецю, а муки нещасних рабів жорстокого тирана дали назву місту. Також існує чимало легенд про події, які відбувалися у цьому замку. Так, наприклад, у верхньому дворі стоїть пам’ятник князю Федору Корятовичу. Його вказівний палець лівої руки, начищений туристами до неймовірного блиску. Вважається, що якщо потриматися за цей палець та загадати бажання, то воно неодмінно здійсниться! Але за це бажання … треба заплатити – кинути монету у глибоку криницю. З нею, до речі, теж пов’язано багато таємниць… Дехто з нас, мабуть, теж загадував бажання, і я неодмінно спитаю: "чи вони збулися"? Наступна наша зупинка — свята земля – Джублик. Це урочище біля села Нижнє Болотне в Іршавському районі, там у 2002 році відбулося об’явлення Матері Божої маленьким дівчаткам. Дивнацтво якесь… Але від тиші різні й далекі ми таки, об’єднані однією метою, були єдиною прощею, цілим кусочком, відламаним у безкінечності. Дійсно, лише коли їдеш поряд зі всіма, розумієш це, коли в серці молитва, думки зайняті Богом, з уст линуть пісні, а в душі — дивна суміш вогню та ніжного спокою. Коли ти ступаєш землею і розумієш, що позаду у тебе виросли крила, уся суть ликує, і ніщо не в змозі втримати від цієї неземної насолоди, справжнього дива єдності. І от, натомлені сонцем, спраглі своєю ціллю й з розпростертими душами, ми прибули в цей омріяний Джублик… Це місце справді казка. Ця Хресна дорога, від якої віє магічністю, і яку прочани охрестили Закарпатською Голгофою… Зараз, сидячи перед холодним монітором, дуже важко передати, чи хоча б розповісти про велич і неймовірність цього святого місця. То було неначе сон, єдина мить, котру, мов дику пташку вільних польотів, боїшся торкнути, сполохати, бо ж втече, і вже не впіймати. Один епізод, котрий назавжди закарбувався у пам’яті. Наступна наша зупинка – санаторій «Теплі води» с. Велятино. Це лікувально-геотермальні басейни з мінеральною термальною водою. Вдосталь поніжившись у водиці, скуштувавши смачного морозива та квасу, а ще зустрівши нових та старих знайомих, ми рушили додому. Але по дорозі нам спало на думку заглянути ще до замку з «привидами». Звичайно, якщо можна так сказати. Тому що з Хустського замку хіба-що залишилися тільки руїни. І вони були вельми цікавими для нашого ока. Отак непомітно і, якось, зовсім неочікувано-раптово щойно пробуті години сховались десь у скриньку часу й ця подорож-проща зі Жовкви до Мукачева добігла кінця. І все… Лише спогади. У пам’яті завжди залишаються саме вони… Зоряна ГУМНИЦЬКА Жовква-Мукачеве-Джублик-Велятино-Хуст-Жовква. P.S. Бажаєте відчути те, що тільки-но уявили? То не тратьте марно часу. Життя – сіре й безбарвне, а до того ж коротке. Лише у нас самих є пензлі та палітра яскравих кольорів. Треба сміливо йти назустріч усім дивам і розмальовувати цей світ. А опісля спитаєте себе: «Які враження?». Що таке мрія? Насправді кожен із нас може по-своєму відповісти на це запитання. Але хочу сказати одне: повірте і ваші мрії таки збудуться, й далеко їхати не треба.
На днях жители Жовкивщины по инициативе о. Василия Батюка, настоятеля Святотроицкой обители Жовквы, имели возможность поехать в незабываемое путешествие — паломничество по Закарпатью. Мы посетили несколько замков, храмов, множество интересных и увлекательных мест, и во всех осталось много приятных воспоминаний.
Город Мукачево встретило удивление жаркой летней погодой. Нас приветствовало улыбающееся и такое мечтали солнышко после вкрадчиво холода, который мы оставили дома. Поэтому, только встретив нас с уютного комфортабельного автобуса (водитель Юрий Иващук), оно уже игралось волосами, а ветер то нежно щекотал, то грозно забирался аж за пазуху, не давая забыть о себе. Вокруг была приятная суета, все чувствовали возбуждение и были счастливы в ожидании чуда. Это было невероятно.
Помолившись в римо-католической кафедре, мы двинулись к величавого храма верных греко-католиков. Дальше наш путь лежал в новый монастыря оо. Ордена, где хранится чудотворная икона Матери Божьей-Покровительницы м. Мукачево, которой около 500 лет. Послушав несколько по истории чудотворной иконы, которую кратко рассказал настоятель монастыря о. Иван Довганич — Вениамин и сделав фотографии на память, мы двинулись дальше.
Говорят, тропы Господни неизведанные, вот и мне пришлось заново открывать для себя знаменитый замок Мукачевский — Паланок. Мукачево — настоящая жемчужина Закарпатья, достопримечательности этого города — гордость всей страны, а первое место среди них по праву, занимает старинный замок Паланок. Это уникальный образец средневековой фортификационной архитектуры, с сочетанием различных стилей. Согласно легенде, название города связано именно с этим памятником. Паланок интересен не только потому, что это прекрасно сохранившийся загадочный и романтический средневековый замок, но и через свое необычное расположение. Сам замок, впервые упомянутый в XI веке, доминирует над городом, возвышаясь на 70-метровой скале посреди равнинной местности. Как могла среди совершенной равнины возникнуть такая высокая гора, остается загадкой, а неизбежным следствием тайны всегда становятся легенды. Перевод о строительстве Мукачевского замка повествует о жестоком князя, который решил построить такой укрепленный замок, который бы никто не смог взять осадой. Для воплощения своих замыслов он приказал жителям окрестных земель насыпать гору. Днями и ночами заморенные князем крестьяне насыпали гору, на которой он потом и построил свою неприступную крепость, а муки несчастных рабов жестокого тирана дали название городу. Также существует немало легенд о событиях, которые происходили в этом замке. Так, например, в верхнем дворе стоит памятник князю Федору Корятовичу. Его указательный палец левой руки, начищенный туристами к невероятному блеска. Считается, что если подержаться за этот палец и загадать желание, то оно непременно сбудется! Но за это желание … надо заплатить — бросить монету в глубокий колодец. С ней, кстати, тоже связано много тайн … Некоторые из нас, пожалуй, тоже загадывал желание, и я непременно спрошу: "или они сбылись"?
Следующая наша остановка — святая земля — Джублик. Это урочище возле села Нижнее Болотное в Иршавском районе, там в 2002 году произошло откровение Божьей маленьким девочкам.
Дивнацтво какое … Но от тишины разные и далекие мы же, объединенные одной целью, были единственной паломничеством, целым куском, отломанным в бесконечности. Действительно, только когда едешь рядом со всеми, понимаешь это, когда в сердце молитва, мысли заняты Богом, из уст льются песни, а в душе — странная смесь огня и нежного покоя. Когда ты ступаешь землей и понимаешь, что сзади у тебя выросли крылья, вся суть Лика, и ничто не в состоянии удержать от этой неземной наслаждения, чуда единства. И вот, усталые солнцем, жаждущие своей целью и с распростертыми душами, мы прибыли в этот желанный Джублик … Это место действительно сказка. Эта Крестный путь, от которой веет магичностью, и которую паломники окрестили Закарпатской Голгофой … Сейчас, сидя перед холодным монитором, очень трудно передать, или хотя бы рассказать о величии и невероятность этого святого места. Это было как сон, единственная миг, которую, как дикую птицу свободных полетов, боишься тронуть, спугнуть, ведь убежит, и уже не поймать. Один эпизод, который навсегда запечатлелся в памяти.
Следующая наша остановка — санаторий «Теплые воды» с. Велятино. Это лечебно-геотермальные бассейны с минеральной термальной водой. Вдоволь понежившись в водицы, попробовав вкусного мороженого и кваса, а еще встретив новых и старых знакомых, мы отправились домой. Но по дороге нам пришло в голову заглянуть еще в замок с «призраками». Конечно, если можно так сказать. Потому что с Хустского замка разве что остались только руины. И они были очень интересными для нашего глаза. Так незаметно и, то, совершенно неожиданно-внезапно только пробыть часа спрятались где в шкатулку времени и это путешествие-паломничество из Жовквы в Мукачево завершилась. И все … Только воспоминания. В памяти всегда остаются именно они …
Зоряна Гумницкая
Жовква-Мукачево-Джублик-Велятино-Хуст-Жовква.
P.S. Хотите почувствовать то, что только представили? Это не тратьте зря времени. Жизнь — серое и бесцветное, а к тому же коротка. Только у нас есть кисти и палитра ярких цветов. Надо смело идти навстречу всем чудесам и разрисовывать этот мир. А после спросите себя: «Какие впечатления?». Что такое мечта? На самом деле каждый из нас может по-своему ответить на этот вопрос. Но хочу сказать одно: поверьте и ваши мечты таки сбудутся, и далеко ехать не надо.
