Рівно рік тому, 3 листопада 2024 року, загинув воїн з Трускавця Ростислав Ільчишин. Згадаймо покійного Героя в річницю смерті.
Світлої пам’яті Ростислав Ільчишин народився під яскравим літнім сонцем 1 липня 1977 року в старовинному місті Дрогобичі. Проживав у мальовничому Трускавці, де Ростислав навчався у другій школі. Тут проходили його юнацькі роки, де він пізнав радість батьківства та сімейного щастя.
Коли ворог прийшов на нашу землю, Ростислав, як справжній патріот своєї держави, не вагаючись став на її захист. Солдат, гранатометник – за цими сухими військовими термінами стояла непохитна воля до перемоги, глибока віра в справедливість та світле майбутнє України.
Ростислав був не просто військовим за покликом держави – він був воїном за покликом серця. Виважений у рішеннях, мужній у діях, надійний у побратимстві – саме таким запам’ятали його ті, хто мав честь служити поряд. Його погляд випромінював впевненість, а слова завжди несли надію. “Україна обов’язково вистоїть,” – повторював він дружині, і ця віра була непохитною, немов карпатська скеля.
Він був відданий військовій присязі, яку склав на вірність Українському народу, і до останнього подиху мужньо виконував свій обов’язок. Його останній бій відбувся там, де лінія фронту розділяє не просто території, а світогляди, цінності та майбутнє. В запеклому протистоянні з ворогом-окупантом Ростислав показав, що значить по-справжньому любити свою землю.
3 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Катеринівка, на землях Мар’їнської територіальної громади Покровського району Донецької області обірвалося його життя.
Сьогодні ми схиляємо голови перед подвигом нашого Героя. Овдовіла молода дружина, осиротіла маленька дев’ятирічна донечка, залишились у скорботі мати і батько, сестра і брат, племінники… Біль втрати торкнувся багатьох сердець.
Мрії Ростислава були простими і водночас такими глибокими – підняти на ноги свою донечку, бути для неї люблячим батьком, а для дружини – вірним і коханим чоловіком. Війна перервала ці світлі сподівання, але пам’ять про нього житиме вічно.
Ми будемо пам’ятати нашого мужнього Героя усе наше життя. Його подвиг – це частина нашої національної гідності, нашої сили та нашої віри в перемогу. Вічна пам’ять Ростиславу Ільчишину та всім воїнам-Героям, котрі віддали життя за Україну…
