НАРОД
Хотіли вбити глузд і почуття,
До наготи розділи на морозі,
Витягували покаяння й зізнання,
Щоби життя тримати у тривозі.
Та ти не впав, молився у душі,
І усміхався ворогам незримо,
І наче фенікс воскресав в тобі
Відваги дух серед завіси диму.
День на Грушевського розп’яла ніч,
Де кожний порух сумом промовляв.
А ти із ворогом боровся віч-на-віч,
В безмовності, в хоробрості зростав.
Ти – мудрості й відважності оплот,
Наповнений Господньою любов’ю.
Ти стомлений роздорищем негод,
Що поливали землю нашу кров’ю.
У тобі дух відважних козаків,
Народе мій! Я б’ю тобі на сполох,
Щоб ти не вкляк у лоні ворогів,
Мій дар — молитва й українське слово.
Галина ФЕСЮК,
член Української асоціації письменників
26.01.2014 р. Київ. Після похоронів майданівців.
