Присвячується пам’яті
Анатолія Жаловаги, м. Дубляни
Не плач, матусю
— Ти плачеш, мамо?
Ні, не плач, не треба!
Така вже, нене, доленька моя.
Я не один, тут вся Небесна Сотня,
Що за Вкраїну віддала життя.
Я знаю, дорогенька, ти ридаєш,
З небес Тебе благаю я, не плач,
Не плач, матусю, витри гіркі сльози,
За те, що не послухався, — пробач.
Пробач, матусю, за глибоку рану,
Яку в Твоєму серці залишив.
Пробач за те, що Твої скроні, мамо,
Лютневий ранок інеєм покрив.
Ти їдеш в Київ, ходиш по Майдані,
В руці тримаєш свічечку свою,
Розпитуєш, чи бачив хто, чи знає,
Де смерть мене скосила у бою.
На барикаді, на отій, що скраю,
Мій побратим, матусю, умирав,
Я біг йому надати допомогу,
Не встиг, від кулі снайпера упав.
У цю хвилину серце зупинилось,
Як нитка, обірвалося життя.
Та Ангел, що з’явився наді мною,
Забрав мене до вічності буття.
Марія Грех, с. Сопошин.