Головна Поэзия Вставай, народ, проснись …

Вставай, народ, проснись …

270
0

События, которые в последнее время развиваются в Украине, не оставили равнодушными никого. Как следствие, в редакцию поступает много материалов, где люди хотят выразить свою поддержку нашим героям на Майдане. Не остались в стороне и люди творческие, которые в своей поэзии выливают боль и тревогу за нашу Украину, за ее настоящее, и за ее будущее. Возможно эти стихи не претендуют на профессиональное признание, и все они написаны по зову души и от всего сердца.

Слава Иисусу Христу ! Слава Украине !

Уважаемые соотечественники, дорогие евромайданивци !

Обращаются к Вам жительницы города Жовква Мария Орищин и Надежда Цисарук. Мы искренне благодарны Вам за мужество, стойкость и стойкость во время революционного сопротивления.

С трепетом в сердце, низко — в низком, почтительном поклоне — склоняем головы перед славными героями Небесной Сотни, отдавших самое дорогое — свои бесценные жизни за светлые идеалы демократии: за истинную независимость, за настоящую свободу и счастливую судьбу украинского народа, за европейское будущее нашей матери- Украины.

Дорогой Киев! Еще в прошлом веке наш поэт писал: « Мы, народ, Правды Сила которого никем завоевана еще не была » — и никогда не будет.

Дорогие Патриоты ! В Вашу честь я также написала стихотворение « Евромайдан », который Вам и посвящаю.

Также приобщаемся к помощи пострадавшим и по мере возможностей посылаем 600 ( шестьсот) гривен от нашей семьи.

Слава Украине !

Вечная Слава Героям Евромайдану !

*** *** ***

В славному Києві  – у городі стольнім

Вийшли люди на Майдан за свободи вільні.

Стоїть народ незворушно за свою надію:

За відродження держави – найсвятішу мрію.

Узурпатор Янукович і його сатрапи

Простягнули в добро людське свої брудні лапи.

Влаштував кат на людей облави й сафарі –

За що собі заслужив найстрашнішу кару.

І на небі й на землі проклятий він буде,

Бо тортури та убивства не забудуть люди!

Будем зажди пам’ятати ми своїх Героїв,

Не простимо, не пробачим беркутів-ізгоїв,

Що продалися тирану, як ті проститути,

І вчинили в Україні ще однії Крути.

Стріляли та убивали снайпери безчесні,

І відправили у вічність Сотню Душ Небесних.

А Героям із Майдану – шана й вічна слава! –

Бо життя вони віддали за свою державу,

За Святії інтереси рідної Вкраїни,

За щасливу й гідну долю кожної людини.

Стійте, люди, на Майдані не одну ще днину,

Щоб прославити в віках нашу Україну,

Щоб ніколи не згасала її Духу Сила,

Щоб та Сила в Божій ласці увесь світ накрила!

Білорусія й Росія – сестри дорогії,

Поскидайте ж ви ярмо зі своєї шиї,

Щоб засяяли для вас промені свободи,

Щоб у мирі й дружбі жили слов’янські народи!

Марія Орищин, м. Жовква.

*** *** ***

Ой, ти славний наш Майдане,

В боротьбі перемагай.

Збирай друзів і козацтво

Ні на крок не відступай!

Ой, ти Боже наш єдиний,

В боротьбі нам помагай.

Визволяти рідну Землю,

Україну, рідний край!

Ви, три лідери країни,

Яценюк, Кличко, Тягнибок,

Ідіть, розженіть парламент —

Янукович впаде в шок.

Ой, ти славний наш козаче,

Коменданте Парубій,

Знай, що ми тебе не зрадим

І підемо дружно в бій.

За синів наших і дочок,

Що знущались, били їх,

І у лютії морози

Голими кидали в сніг.

Ми, сини є України,

Україну любимо.

Перед «Беркутом» проклятим

Голови не схилимо!

Доки в грудях серце б’ється,

Доти в нас надія є,

Переможем і докажем:

Україна у нас Є!

Василь ШУМИЛО, с. Кам’яна Гора.

*** *** ***

Не думаймо, що перлами

Встелятиметься нам дорога.

Не думаймо, що манна з неба упаде.

Пройде чимало днів і років,

Коли Вкраїна наша розцвіте.

Мабуть, на те є воля Божа,

І так сказав з Майдану наш отець.

Прийде, прийде до України воля,

Але нескоро ще кінець.

Вже пролилася кров, і брат пішов на брата.

Сповняються записані слова.

Але чому? Чому така страшна розплата,

Щоб Україна вільною була.

Невже, невже ми того варті,

Невже ми заслуговуєм на те,

Щоби знущалися над нами різні зайди,

А ми вклонялись їм за те?

І болить у мене серце,

І виходить на чоло холодний піт.

Чим залікувати можна рани,

Де поліг вкраїнський цвіт.

Хіба варте того Межигір’я?

Хіба варта та свята гора,

Щоб чиясь матуся-ненька

На смерть сина віддала?

Надія Куфальська, с. Малі Передримихи.

Вставай, народе, пробудись,

Прийшла важка хвилина.

Регіонали б’ють людей,

Страждає Україна.

В людей стріляють, авта палять

І очі вибирають.

Тітушки теж людей крадуть,

До гола роздягають.

Невже терпітиме народ

Знущання над собою?

Пора вже згуртуватись всім,

Так, як колись до бою.

Роман Лісович, с. В’язова.

 

 

*** *** ***

Не плачте, мамо, не сумуй, кохана,

Хіба я винен, що доля в нас така.

Та Україна про мене не забуде,

Бо мали Ви Героя… юнака.

Від вас я відійшов, це не моя провина.

За це в державі наведеться лад.

А ці, що мене вбили, — це кати народу,

Нехай вони вертаються в Росію всі назад.

Роман Лісович, с. В’язова.